“Я думала, що мене хочуть убити”: трансгендерна дівчина з України повідомила про переслідування в прихистку в Німеччині

Трансгендерна дівчина з України, Лілія Хвилька, яка нині проживає в одному з притулків у Німеччині, стверджує, що вже понад пів року зазнає психологічного тиску, стеження, кібератак і трансфобії з боку інших мешканців притулку та людей з ЛГБТІК+-середовища Берліна.

Про це вона розповіла в коментарі виданню ZMINA.

Лілія Хвилька. Фото з її соцмереж

Дівчина зазначила, що все почалося після її переїзду до хайму (прихистку) Mansio. Вона помітила, що деякі жителі стежать за нею, отримали несанкціонований доступ до її телефона, ноутбука та акаунтів у соцмережах. За її припущенням, це стало можливим через спільну вайфай-мережу, до якої могли під’єднатися треті особи, зокрема через допомогу персоналу. Вона також заявляє, що зловмисники мали доступ до всіх камер відеоспостереження в будівлі.

Лілія згадує, що одним з тих, хто вийшов з нею на контакт, був чоловік на ім’я Руслан Куниця. Вона спершу вважала його другом, однак згодом зрозуміла, що він систематично записував аудіо та відео їхніх розмов на особисті теми. Крім того, під час його перебування в її кімнаті її комп’ютер поводився дивно: відкривалися вкладки, рухався курсор. Хвилька підозрює, що він міг встановити шкідливе програмне забезпечення на її пристрої, коли та залишала кімнату.

Поступово дівчина почала усвідомлювати, що Куниця діє не сам. За її словами, у чатах, до яких він був залучений, інші учасники обговорювали, як викинути її з вікна через “занадто фемінну поведінку”. Це дало їй підстави вважати, що проти неї діє організоване угруповання.

У соцмережах на адресу надходили повідомлення з погрозами, замаскованими під “кармічні пророцтва” – нібито її скоро “розрубає сокира”. Автором одного з таких повідомлень був користувач із релігійною символікою на сторінці.

Коли вона запитала Куницю, куди саме той надсилав записи їхніх приватних розмов, він відповів: “Боженьке”.

Дівчина почала помічати за собою стеження і на вулицях – сторонні люди ходили за нею так, щоб вона це бачила. На її думку, за цим стоїть трансфобія і нетерпимість до її поглядів: вона підтримує Україну, зокрема робила публічні репости про підтримку українських військових підрозділів.

“Я думала, що мене хочуть убити”, – каже вона. Ця ситуація, як додає Лілія, спричинила в неї параною, загострення гендерної дисфорії, депресивний стан і суїцидальні думки. Вона припускає, що зловмисники навмисно намагалися довести її до нервового зриву, щоб змусити зупинити перехід або змінити свої переконання.

Попри численні звернення до персоналу притулку працівники, як розповідає дівчина, відмовлялися викликати поліцію або допомогти їй поскаржитись офіційно. “Вони казали, що поліція цим займатися не буде”, – зазначає вона.

Хвилька також згадує інцидент із конференцією про медичний і юридичний трансгендерний перехід в Україні, яка відбувалась у зумі. За її словами, через злам пошти зловмисники отримали лінк на подію та спробували зірвати захід, звертаючись до неї під час трансляції образами й зневажливими прізвиськами з дитинства.

Інший випадок стався під час її візиту на захід до Дня видимості трансгендерних людей у російськомовній організації “Квартира”. Тоді двоє представників спільноти демонстративно почали фільмувати її без згоди попри прохання припинити це.

Лілія також зверталася до німецької організації Schwulenberatung, яка надає консультаційні послуги для ЛГБТІК+-людей, зокрема біженців та мігрантів, але, як вона стверджує, не отримала допомоги. За її спостереженнями, частина осіб у місцевому ЛГБТІК+-середовищі чинить тиск на трансгендерних людей, які не поділяють домінантних політичних або культурних поглядів спільноти.

Вона вважає, що ці дії можуть мати ознаки цілеспрямованої кампанії залякування та тиску для примусового включення трансгендерних людей у певні спільноти, знущань або доведення до нервового зриву, детранзишну і чи навіть самогубства.

Після публікації одного з постів щодо цих ситуацій до Хвильки звернулась інша трансгендерна дівчина з України, яка розповіла про схожий досвід. Це зміцнило її підозри, що такі випадки можуть мати систематичний характер.

Наразі поліція не розслідує справу, а ймовірні кривдники й далі проживають у тому ж притулку.

Нагадаємо, що торік в Україні обліковано 187 кримінальних правопорушень, вчинених на ґрунті нетерпимості. За порушення рівноправності залежно від расової, національної належності, релігійних переконань та за іншими ознаками зареєстрували 156 кримінальних правопорушень.

Читайте також: Коли ненависть стає нормою, а захист – винятком: як в Україні (не)захищають ЛГБТІК-людей від погроз та нападів