Викрадення росіянами тисяч цивільних українців може бути злочином проти людяності – ОБСЄ

Місія незалежних експертів ОБСЄ дослідила випадки свавільного позбавлення волі цивільних українців від 2014 року. За їхніми оцінками, сьогодні в руках Росії можуть перебувати тисячі громадян України.

На думку експертів, сили РФ в Україні вчинили воєнний злочин – незаконне позбавлення волі, а також злочин проти людяності – ув’язнення чи інше суворе позбавлення волі в порушення основоположних норм міжнародного права.

Про це йдеться у звіті Місії.

Камера в ІТТ Куп’янська. Фото: Євген Васильєв

Експертну Місію ОБСЄ запустили в межах Московського механізму – спеціальної процедури, яка дозволяє досліджувати випадки порушень прав людини, воєнних злочинів та злочинів проти людяності.

Представники місії проаналізували звіти міжнародних та національних організацій, публікації журналістів, наукові тексти, що стосувалися ситуації з правами людини в Україні. Крім того, експерти провели понад 40 інтерв’ю із постраждалими та свідками російських злочинів, а також правозахисниками, юристами, журналістами. 

Одразу після запуску Місія звернулася і до державної влади України та Росії з проханням сприяти роботі експертів. Україна одразу відповіла на запит та надала всю необхідну підтримку та допомогу. Росія ж проігнорувала лист ОБСЄ.

Досліджені документи, свідчення, звіти та матеріали з відкритих джерел дали представникам Місії підстави вважати, що сили РФ вчиняли воєнний злочин та злочин проти людяності, коли викрадали цивільних мешканців України.

Міжнародні експерти підкреслили, що Росія почала затримувати українців з 2014 року. До 2022 року, за даними Місії, кількість таких затримань обліковувалася сотнями. Та вже після повномасштабного вторгнення Росія затримала тисячі цивільних українців, і ця кількість продовжує зростати. 

Водночас, наголошують експерти, сьогодні не можливо точно порахувати кількість людей, яких утримує РФ. Це пов’язано, зокрема, з різними критеріями обліку у різних структур та організацій, які цим займаються. Так, у Єдиному реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин є інформація про 8717 цивільних. З них 1686 зареєстровані, як “незаконно позбавлені волі”. Офіс генерального прокурора України має дані про 14 600 цивільних, яких незаконно утримує Росія. Національне інформаційне бюро підтвердило близько 2000 фактів затримань цивільних. Водночас кількість непідтверджених фактів сягає 14000.

Підрахунок зниклих чи затриманих цивільних ускладнюється й бойовими діями, що тривають. Росія часом звільняє цивільних, однак на їхні місця приводить нових затриманих. Крім того, РФ обмежує доступ на свої території міжнародних експертів та спостерігачів, що робить дослідження окупованих територій подекуди неможливим. Так, сьогодні немає змоги підрахувати кількість загиблих чи викрадених українців, які проживали в Маріуполі, наголошують експерти.

Експерти підкреслюють, що у більшості випадків затримання цивільних українців силами РФ не мали законних підстав, а отже це можна кваліфікувати, як свавільні позбавлення волі. 

Представники Місії проаналізували ситуації, у який росіяни незаконно затримували цивільних громадян України. Експерти виокремили затримання в окупованому Криму, на лінії зіткнення, одразу після захоплення територій, а також в ситуації тривалої окупації. Залежно від ситуації, могли дещо відрізнятися як практики позбавлення волі, так і цілі росіян.

Так, Місія отримала дані про щонайменше 217 мешканців Криму, яких утримує Росія. З них 134 – кримські татари. Серед затриманих є журналісти, громадські активісти, релігійні діячі та люди, що чинять спротив окупації. 

Для утримання людей на півострові Росія використовує офіційні місця позбавлення волі, та відшукує “офіційні” підстави для затримань, послуговуючись власним законодавством.

Затримання в зоні бойових дій відрізняються більшою хаотичністю. Сили РФ захоплюють в таких умовах широке коло людей, яких вони можуть підозрювати у допомозі українській армії. Здебільшого, під такі затримання потрапляють чоловіки.

Позбавляють волі у таких умовах переважно російські військові. Вони часто відправляють цивільних до тимчасових неофіційних місць утримання – підвали, промислові приміщення, гаражі. Деяких затриманих росіяни перевозять з лінії фронту вглиб окупованих територій чи до РФ.

В умовах первинної окупації росіяни встановлюють системи фільтрації місцевого населення. Для цього вони створюють на захоплених територіях спеціальні пункти реєстрації, місця тимчасового перебування для тих, хто проходить фільтраційні заходи, а також приміщення для допитів та утримання нібито підозрілих людей.

Згідно з міжнародними нормами права, відповідальна за окупацію держава може затримувати цивільних за певних умов. Наприклад, якщо вони становлять загрозу іншим людям чи безпеці самої держави.

Отримані Місією докази вказують на те, що на початку окупації сили РФ дотримувалися цього принципу, однак доволі скоро незаконні затримання поширилися на всіх, кого РФ підозрює у незгоді з її діями.

Після затримання людей часто тримали у незаконних місцях несвободи. Генеральна прокуратура України ідентифікувала щонайменше 164 таких пункти на тимчасово окупованих територіях. Крім того, прокуратура отримала близько 5600 повідомлень про незаконне ув’язнення у таких тимчасових місцях несвободи.

Чим довше триває окупація, тим більше злагодженими та системними стають випадки свавільного позбавлення волі. Як і в Криму, Росія регулює затримання власними законами, а людей утримують в офіційних пенітенціарних закладах. 

Ба більше, російська влада з 2022 року регулярно приймає закони, які ще більше обмежують права мешканців окупованих районів та надають більше повноважень силовикам та військовим. Це стосується, зокрема, примусової паспортизації населення захоплених територій. 

Попри те, що Росія часто не оголошує офіційних підстав затримань, Місія ОБСЄ виокремила на основі досліджених даних декілька причин, через які РФ можуть позбавляти волі цивільних.

Одна з найпоширеніших підстав для затримань – підозра у підтримці України та незгоді з окупацією. Зокрема, Місія дослідила численні випадки позбавлення волі через знайдені у людей українські прапори, патріотичну літературу, вишиванки та навіть брошури про волонтерів, які допомагають мирному населенню.

Експерти зазначають, що випадки затримань через проукраїнську позицію найпоширеніші в Криму. Так, з березня 2022 року на півострові засудили 625 людей за “дискредитацію армії РФ”, 84 людини – за “демонстрацію нацистської символіки або прояв неповаги до Росії”.

Ще одна часто причина позбавлення волі цивільних українців – ймовірна причетність до міжнародного тероризму чи екстремізму. Представники Місії наголошують, що такі підозри росіяни можуть оголошувати також через знайдену українську символіку, неприйняття окупації чи реальну або уявну підтримку Збройних Сил України.

Експерти підкреслюють, що не знайшли жодних доказів того, що засуджені за міжнародний тероризм українці справді були причетні до актів насильства чи тероризму.

Російські війська та силові органи вдаються до затримань цивільних також, щоб примусити їх до співпраці. Місія наголосила, що згідно з міжнародними правовими нормами, державі-окупанту суворо заборонено схиляти до колаборації мешканців захоплених територій. 

Інша причина затримань цивільних в окупації, яку виокремили експерти ОБСЄ, – створення на захоплених територіях атмосфери страху та придушення будь-яких спроб спротиву. 

Зазвичай, додають представники Місії, через дві останні причини найчастіше затримують представників місцевого самоврядування, держслужбовців, місцевих активістів, журналістів, вчителів та юристів.

Окрім того, що переважна більшість підстав для позбавлення волі цивільних – незаконні, РФ також порушує міжнародні норми і під час утримання цих людей.

Зокрема, першою вимогою у випадку позбавлення волі є повідомлення людини про те, чому її затримали, а також сповіщення рідних цієї людини. У більшості досліджених випадків, Росія не виконувала цих вимог, зазначають в ОБСЄ.

Ба більше, Росія майже повністю ігнорує свої інформаційні зобов’язання перед Україною. Згідно з міжнародними нормами, сторони конфлікту мають створити інформаційний центр, який би опікувався питаннями військовополонених, примусово депортованих та зниклих безвісти людей. 

Росія повідомила про створення такого центру у серпні 2022 року. Водночас цей орган працює тільки з військовополоненими.

“Насправді Російська Федерація, здається, заперечує, що вона затримує будь-яких українських цивільних”, – йдеться у звіті Місії.

Експерти зазначили, що Росія також ігнорує права затриманих на справедливий судовий розгляд їхніх справ. Цивільні, яких утримує РФ, не мають змоги оскаржити своє затримання чи переглянути термін такого позбавлення волі. За інформацією Місії, РФ часто утримує цивільних без пояснення причин чи оголошення офіційних підозр місяцями, а то й роками. 

Крім того, затримані українці часто не можуть повноцінно використати своє право на захист в суді. Зокрема, часто РФ нав’язує затриманим державних захисників, які схиляють людей до свідчень проти себе, наприклад. У випадках, коли родині затриманого чи самій людині таки вдається залучити недержавного адвоката, російські суди та сторона обвинувачення усіляко блокує роботу цих захисників.

Свавільні затримання цивільних, до яких вдається РФ на всіх окупованих територіях, тісно поєднані з іншими злочинними діями, як от катування, нелюдські умови утримання, сексуальне насильство та навіть позасудові страти.

Зокрема, експерти вказують на період окупації Бучі Київської області. Після звільнення міста навесні 2022 року там було знайдено понад 400 тіл загиблих цивільних. За словами експертів Місії, є вагомі докази того, що більшість з цих людей росіяни вбили після затримання. Значну частину загиблих перед смертю катували.

Місія ОБСЄ також наголошує, що Росія навіть не намагалася розслідувати випадки загибелі цивільних у Бучі. Ба більше, президент РФ відзначив “великий героїзм та мужність” підрозділу, який діяв у Бучі, та нагородив його званням “гвардійський”.

Експерти дійшли висновку, що позасудові страти цивільних українців, а також нерозслідування таких інцидентів є серйозним порушенням міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини. Також ці дії можна кваліфікувати як воєнні злочини чи злочини проти людяності.

Значна кількість цивільних, які пережили незаконне позбавлення волі, свідчать про тортури в утриманні та нелюдські умови перебування.

Часто, особливо на перших етапах окупації, людей утримують у непристосованих до того приміщеннях, як от підвалах будинків, гаражах, приміщеннях магазинів чи промислових складах. Звісно, там немає належних умов для тривалого перебування людини. Так, потерпілі розказують про відсутність свіжого повітря в імпровізованих камерах, відсутність ліжок, постелі, туалету, води чи будь-якої приватності.

Експерти також проаналізували повідомлення про випадки сексуального та гендерно зумовленого насильства. Значна кількість утримуваних Росією цивільних свідчила про примусове оголення, погрози сексуальним насильством та, безпосередньо, випадки зґвалтувань в незаконних місцях позбавлення волі. Представники ОБСЄ зазначають, що жертвами сексуального насильства частіше ставали чоловіки, як цивільні, так і військовополонені. 

У звіті також зазначено, що Місія не знайшла жодного підтвердження того, що Росія намагається припинити практику свавільних затримань українців на окупованих територіях.

“Насправді те, що Російська Федерація не відповіла на запит про співпрацю з нинішньою Місією, не кажучи вже про фактичну співпрацю, свідчить про її ставлення до свавільного позбавлення українських цивільних осіб її власними органами”, – наголошують експерти.

Усі проаналізовані випадки незаконних затримань вказують на те, що ця практика з російського боку навмисна та систематична, підкреслюють представники Місії. Це дає розумні підстави вважати, що РФ чинить в Україні воєнні злочини та злочин проти людяності.

Тепер, додають експерти ОБСЄ, важливо на національному та міжнародному рівні розслідувати ці випадки та шукати безпосередніх відповідальних за ці міжнародні злочини.

Як відомо, Україні досі не ратифікувала Римський Статут та не гармонізувала національне законодавство з міжнародними нормами. Так, в кримінальному кодексі України немає статті за злочини проти людяності, а отже й розслідувати такі факти українські органи правопорядку не можуть.