Впродовж 2024 року українські суди винесли понад 40 вироків обвинуваченим у порушенні законів і звичаїв війни
За минулий рік українські суди винесли 41 вирок за ст. 438 Кримінального кодексу України: порушення законів і звичаїв війни. 40 із цих вироків винесли заочно.
Про це повідомили у Медійній ініціативі за права людини з посиланням на Єдиний державний реєстр судових рішень.

“Наразі 438 стаття ККУ є основною, за якою в Україні розглядають справи про воєнні злочини. Вона передбачає кримінальну відповідальність, зокрема, за жорстоке поводження з військовополоненими або цивільними, розграбування національних цінностей на окупованих територіях і застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом”, – йдеться в повідомленні.
Як зазначається, за такі злочини у 2024 році Україна засудила 66 людей, із яких 60 – громадяни РФ і 6 – України. Серед українців, наприклад, радник так званого “голови ДНР”, який викрадав цивільних; суддя з Криму, яка ухвалювала рішення про видворення українців з півострова та мешканець Херсонщини, який в окупації допомагав росіянам затримувати і катувати людей. Російських військових судили за жорстоке поводження з цивільними та за розстріл цивільних.
За даними МІПЛ, рекордсменами за кількістю вироків за ст. 438 ККУ торік стали суди Чернігівської області. Там за рік винесли 14 вироків. 9 вироків винесли суди Києва і Київської області, 5 – Харківської, 4 – Одеської, 3 – Сумської. По два вироки винесли в Запорізькій та Херсонській областях і по одному в Дніпропетровській і Миколаївській. Лише 8 із цих вироків були оскаржені в апеляційних судах, але залишилися без змін.
Як вказують журналісти МІПЛ, більшість обвинувачених у воєнних злочинах росіян залишаються на свободі. Однак є свідки й потерпілі, готові свідчити проти них. У таких випадках суд має право застосувати спеціальну заочну процедуру розгляду справи – in absentia – тобто за відсутності обвинуваченого.
У випадках заочного розгляду справ про воєнні злочини Україна могла б розраховувати на те, що держави-учасниці Інтерполу затримуватимуть і видаватимуть їй засуджених за воєнні злочини громадян, аби ті відбували покарання. Однак цього не відбувається. Як пояснюють журналісти МІПЛ у своєму розслідуванні, Інтерпол – це інфраструктура, а не силовий орган, і співробітники Інтерполу безпосередньо не виконують поліцейських функцій, тобто не мають права заарештовувати підозрюваних або застосовувати табельну зброю.
Нагадаємо, ZMINA із посиланням на МІПЛ писала, чому російських воєнних злочинців, засуджених в Україні, не оголошує в розшук Інтерпол.
Фото обкладинки: з відкритих джерел