Влада Ірану виставляє правозахисників “іноземними агентами” та “ворогами держави” – доповідь

Іранська влада організувала широкомасштабну кампанію переслідування правозахисників. Це почалося у 2013 році,  після приходу до влади президента Хасана Рухані, якого багато спостерігачів до виборів вважали прихильником помірних реформ.

Про це йдеться у новій доповіді міжнародної правозахисної організації Amnesty International “В мережі репресій: Наступ на правозахисників в Ірані”.

Згідно з доповіддю, за останні 3 роки десятки правозахисників були притягнуті до кримінальної відповідальності та кинуті за грати за сфабрикованими звинуваченнями у створенні загроз національній безпеці. Деяких активістів засудили до десятирічних термінів ув’язнення лише за контакти з ООН, ЄС або правозахисними організаціями, у тому числі – з Amnesty International.

При цьому підконтрольні уряду ЗМІ затаврували їх як “іноземних агентів” і “зрадників”. Це зруйнувало надії на реформи у сфері прав людини, що з’явилися під час першої передвиборної кампанії президента Хасана Рухані.

“Гірка іронія полягає в тому, що влада Ірану дуже пишається зміцненням взаємодії з ООН і Євросоюзом, особливо після укладення угоди про ядерну програму, а правозахисників, які встановили контакти з цими ж структурами, вважають злочинцями. Замість того, щоб поширювати небезпечний міф про загрозу національній безпеці з боку правозахисників, влада Ірану має зосередитися на вирішенні проблем із дотриманням законів, на які вказували правозахисники”, – заявив Філіп Лютер, директор з досліджень і правозахисної діяльності Amnesty International на Близькому Сході та в Північній Африці.

Amnesty International закликає Євросоюз, який оголосив про готовність відновити діалог з прав людини з Іраном, рішуче висловити свою позицію щодо переслідування правозахисників у цій країні.

“Міжнародне співтовариство, і особливо ЄС, не повинні ігнорувати обурливе ставлення до  правозахисників в Ірані”, – підкреслив Філіп Лютер.

У доповіді наводяться 45 окремих епізодів переслідувань борців проти смертної кари, профспілкових активістів, представниць жіночих рухів, захисників прав меншин, адвокатів та інших громадських діячів, зокрема тих, які вимагають справедливості щодо жертв масових страт і зникнень в 1980-х роках.