Влада вже зараз має напрацювати державну політику з реінтеграції деокупованих територій України – експерти

Українська влада має вже зараз, до деокупації тимчасово окупованих територій (ТОТ), напрацювати державну політику щодо реінтеграції звільнених територій. 

На цьому наголосила Неллі Яковлєва, заступниця голови парламентського Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин під час експертної дискусії “Розробка політик реінтеграції”.

Народна депутатка звернула увагу, що наразі панує думка, що деокупація територій є первинною, а вже після цього всі думатимуть про реінтеграцію.

“І це є викликом, адже політика реінтеграції повинна бути готова вже зараз”, – зазначила Яковлєва.

Вона переконана, що після заходів деокупації вже не буде часу проводити дискусії щодо розроблення політики й заходів реінтеграції, “адже потрібно буде діяти надзвичайно швидко та активно працювати над реінтеграцію територій та людей”.

Неллі Яковлєва

“Потрібно мати дорослу розмову з громадянами про те, що реінтеграція не буде простою. Частина територій уже понад десять років перебуває під окупацією. Інша частина – трохи менше. Та в будь-якому разі потрібен час, складні механізми та етапи для того, щоб відбулася зміна свідомості людей, які весь цей час живуть у полоні агресора”, – підкреслила народна депутатка.

Вона назвала ще одним викликом, що в суспільстві через війну думки стали полярними.

Життя в тимчасово окупованому Маріуполі

“Частина хоче дуже радикальних дій, а частина через втомленість хоче дуже пом’якшеного підходу, що ми маємо їм усе забути та пробачити. Ключове завдання для експертного середовища та представників влади – знайти баланс як компроміс”, – додала вона.  

Неллі Яковлєва також переконана, що наразі важливо всім зацікавленим сторонам робити акцент на інтенсивності реінтеграційних заходів, зокрема на роз’яснювальній роботі з громадянами.

“Ми крок за кроком маємо подолати різноманітні розломи, бо нам усім разом жити в Україні. І це вкрай копітка, поступова робота, результат якої буде видно в певній часовій перспективі”, – додала Неллі.

Водночас правовий аналітик благодійного фонду “Схід SOS” Ярослав Таранець зауважив, що наразі, на жаль, немає єдиного напрацьованого механізму щодо того, як вчиняти з реінтегрованими територіями.

“Є різні програми, напрацювання, які розробили й представники громадськості, й органи державної влади, проте не вистачає достатньої комунікації та інтенсивності в ухваленні рішень, а державна політика реінтеграції має бути напрацьована якісно і якнайшвидше”, – наголосив експерт. Він переконаний, що людиноцентричний підхід у процесі реінтеграції має стати взірцем. 

Неллі Яковлєва наголосила, що реінтеграція має бути комплексним процесом, архітектура якого має бути побудована на основі єдиних принципів та підходів, однакових для всіх ТОТ. 

Водночас аналітикиня Центру громадських ініціатив “Ідеї змін” Юлія Каплан зазначила, що “головне завдання реінтеграції для України – повернення та інтеграція людей”. Вона нагадала, що з 2013 року Російська Федерація докладає колосальних зусиль, щоб між людьми з вільної території України й окупованих РФ районів склалася нездоланна прірва в несприйнятті одне одного й ненависті. І це, на її переконання, потрібно передбачати й долати ці виклики. 

Юлія Каплан

Вона також пояснила, що для успішної інтеграції потрібно не лише провести роботу з людьми, які жили під окупацією агресора, а й необхідно відновити їхні порушені Російською Федерацією основоположні права.

За словами наукової директорки Школи політичної аналітики НаУКМА Анни Осипчук, державі Україна необхідно вирішити низку викликів до деокупації, зокрема: 

• кадрового резерву, включно з учителями, якщо влада вирішить, що потрібно люструвати всіх учителів;
• спроможності судів з розгляду низки справ після звільнення ТОТ. 

Анна Осипчук

“Питання притягнення осіб, що співпрацювали з державою-агресором під час окупації, є важливим, однак має бути дотриманий принцип судового захисту”, – додав аналітик Школи політичної аналітики НаУКМА Антон Суслов.

Своєю чергою аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк наголосила на проблемі нерозуміння людьми на ТОТ суті колабораціонізму. Відсутністю чітких меседжів та комунікації з боку України користується агресор.

Вона пояснила, що Росія створила в окупації такі умови, що громадяни України не можуть не брати російський паспорт і вони також не розуміють, чого очікувати від держави Україна під час звільнення територій. 

“Люди на тимчасово окупованих територіях не розуміють суті колабораціонізму, чим користується Росія, щоб тримати людей у страху покарання за умов деокупації… Мешканці звільнених територій говорили, що через нечіткість меж колабораціонізму російські військові залякували їх задля виїзду до Росії тим, що Україна переслідуватиме їх усіх за те, що вони лишалися в окупації… Саме тому українська влада має комунікувати з населенням на ТОТ і проводити інформаційну роботу”, – сказала експертка.

Зокрема, під час дискусії її учасники обговорили ухвалений законопроєкт про колабораціонізм, який покликаний регламентувати притягнення до відповідальності осіб, які співпрацювали з окупантами.

Онисія Синюк вказала на фрагментарність уявлень про реінтеграцію, тоді як кожен її елемент тісно пов’язаний один з одним.

“Тому що якщо держава вирішить вводити механізм люстрації, то потрібні будуть також зміни в законодавстві в частині про колабораціонізм і зрештою це впливатиме на меседжі та комунікації як на підконтрольному уряді України території, так і на ТОТ”, – переконана правозахисниця. 

Напередодні правозахисники оприлюднили 11 пріоритетних кроків у сфері захисту прав людини в умовах широкомасштабної збройної агресії на 2024 рік.

Серед інших важливих кроків, які має впровадити держава:

• розширення можливості отримати компенсації за знищене через війну нерухоме майно;
• внесення змін до Кримінального кодексу України, які дозволять дотримуватися принципу правової визначеності в питанні притягнення до відповідальності за колабораційну діяльність;
• створення умов для визнання результатів навчання тих, хто проживав в окупації;
• забезпечення виконання Закону “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей”;
• підготування місця для розміщення евакуйованих маломобільних громадян;
• визначення державної стратегії відновлення державної влади та реінтеграції населення деокупованих територій України.

Напередодні фокус-групові дискусії в деокупованих громадах Харківської, Херсонської та Миколаївської областей від Школи політичної аналітики НаУКМА показали, що в українців високий запит на справедливість у справах про колабораціонізм. Експерти прогнозують, що з часом він тільки зростатиме.