“Вікно пам’яті”: у столиці представили мистецьку інсталяцію про втрату й життя під час війни
У київському метро на станції “Театральна” відкрили мистецьку інсталяцію “Вікно пам’яті”. Вона присвячена Хвилині мовчання, пам’яті про загиблих військових і повсякденному життю під час війни.
Про це пише Дівоче медіа.
Фото: Оля КовальПроєкт створила громадська організація “Вшануй” разом з художницею Веронікою Моль. Автори пояснюють, що інсталяція не пропонує єдиного правильного способу вшанування і не дає готових відповідей. Йдеться радше про право кожної людини пам’ятати по-своєму, зупинитися й чесно поговорити про те, що відбувається із суспільством у тиші. Організатори наголошують, що війна триває невизначено довго, а пам’ять неможливо “вимкнути” чи відкласти. Вона потребує простору й спільної уваги.
Інсталяція має дві частини – візуальну й аудіальну. Візуально вона має вигляд серії вікон, у яких видно небо над могилами загиблих військових. На звороті кожного такого “вікна” зазначено імена.
Фото: Оля КовальАудіочастина складається з композиції, створеної на основі реальних відповідей людей. У ній звучать роздуми про Хвилину мовчання, пам’ять, втому й роздратування, а також про те, що в публічних висловлюваннях про загиблих сприймається як нещире, а що – як чесне й гідне. На станції “Театральна” запис вмикатимуть о 9:01, 12:00 і 15:00. Тривалість композиції становить 50 хвилин.
За допомогою QR-коду відвідувачі можуть прослухати аудіо в зручному для себе темпі та відповісти на те саме запитання, яке лягло в основу проєкту: що для них означає пам’ять і як вони з нею живуть.
Організатори свідомо розмістили інсталяцію в метро, щоб пам’ять стала частиною щоденного публічного простору, а не залишалася лише в спеціально відведених місцях.
Художниця Вероніка Моль розповідає, що ідея проєкту виникла з бажання відвідати якомога більше могил полеглих українських воїнів і зафіксувати небо над кожною з них на моментальну камеру. Вона планує об’єднати ці знімки у велику інсталяцію, де квадратна форма кожного фото створює “піксельне небо” і візуально перегукується з камуфляжним візерунком військової форми ЗСУ. Художниця пояснює, що працює з моментальною фотографією, бо це основа її практики, а також спосіб підкреслити унікальність кожної людини й водночас спільність багатьох. Вона звертає увагу, що небо на кожному фото різне – воно змінюється залежно від часу й місця, але це те саме небо, яке щодня бачать живі завдяки тим, хто його захищав.
За словами Моль, цей проєкт став тихим жестом вдячності, любові й поваги, що народився з болю втрати, але водночас говорить про надію, яка залишається навіть у найтемніші часи. Вона вважає, що погляд у небо – проста й людяна дія, яка допомагає відчувати життя, і через цю роботу прагне запропонувати новий спосіб пам’ятати тих, хто дав іншим шанс жити. На звороті кожного фото художниця зазначає ім’я воїна, роки його життя та місце поховання. Паралельно з фізичною інсталяцією вона створює цифровий архів і планує написати серію особистих есеїв, у яких осмислюватиме цей досвід.
Нагадаємо, що 11 вересня 2025 року в Українському Домі відкрилася виставка “Віднайдене у втратах”. Вона була присвячена підтримці жіночих голосів у процесі осмислення війни.
