Військові скаржаться, що власники не пускають жити в пусті будинки поблизу фронту навіть за гроші: що каже закон?

Низка українських військових, які виконують бойові завдання поблизу лінії фронту, скаржаться на те, що в умовах воєнного стану фактично не працює квартирна повинність, тож вони змушені орендувати житло за завищеними цінами та стикаються з категоричними відмовами власників тимчасово селити навіть за гроші.

Про таке розповіли в соцмережах, зокрема військові Ігор Луценко та Сергій Гнезділов. 

Ілюстраційне зображення. Фото: Carl Court

Квартирна повинність – це обов’язок громадян під час воєнного стану або інших надзвичайних ситуацій селити тимчасово військових, але не тільки їх. У переліку ще правоохоронці, співробітники цивільного захисту та навіть цивільні, які евакуюються з небезпеки. 

Перші проблеми з поселенням військових в Україні почалися зі стартом АТО ще у 2014 році, а після 2022 року виклики тільки збільшились. За президентства Петра Порошенка та Володимира Зеленського замислювалися над тим, щоб узагалі прибрати норму про квартирну повинність із законодавства, але ці ідеї не підтримали.  

Нині, за словами Гнезділова, трапляються абсурдні ситуації, коли власники вимагають за оренду непридатних будівель гроші, за які можна винайняти нерухомість у тилових містах із вцілілою інфраструктурою. 

“Купити квартиру в Краматорську коштує 8 тисяч доларів, а орендувати – тисяча? І це все – в одного і того ж рієлтора!” – обурюється він. 

Військові й так орендують житло, але готові робити це за цінами, які відповідають умовам, каже Гнезділов.

“Питання не стоїть в грошах. Прифронтові міста, Краматорська агломерація, через один – пустий будинок”, – продовжує він. 

Однією з причин відмов селити військових, за словами бійця, є побоювання за безпеку, але в цьому контексті військовий обурюється: “Тут завтра буквально каменя на камені не буде, що так – що так. Про що взагалі ці розмови”.

Ігор Луценко, ділячись проблемою, каже, що в деяких регіонах військові вимушені спілкуватися з правоохоронцями, коли намагаються селитись у порожні будинки.

“Доходить до анекдотичного: маю знайомих, котрі воювали за населений пункт, край якого вже атакувала російська піхота. До них під обстрілами прибув дільничий, щоб повідомити про заборону самовільного заселення. Справедливості ради, інколи поліція сприяє, але то радше всупереч прийнятим порядкам”, – розповідає він та додає, що населений пункт з історії в підсумку окупували. 

Ілюстраційне зображення. Чоловік стоїть поряд з понівеченим будинком на Херсонщині. Фото: AFP

І Гнезділов, і Луценко скаржаться не лише на поведінку цивільних, які невиправдано завищують ціни або не селять, але й переважно на відсутність реакції військового командування на це. 

“Начальники усіх рівнів не хочуть брати на себе жодну відповідальність”, – вважає Луценко. 

Військово-квартирну повинність під час воєнного стану регулює профільний закон, а розглядають її як одну з форм реалізації трудової повинності.

Щоб відчужити або вилучити майно, потрібне рішення військового командування, погоджене місцевою адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради. Однак там, де вже йдуть бойові дії, такого погодження отримувати не треба. 

Між відчуженням та вилученням майна є різниця: перше стосується позбавлення права власності на комунальне чи приватне майно, а друге – позбавлення держпідприємств та об’єднань права не власності, а господарського відання чи оперативного управління.

Власники відчуженого майна можуть отримати компенсацію та повне відшкодування вартості, що відрізняє цей механізм від реквізиції. У разі вилучення майно лишається у власності держави, а змінюється лише контроль за ним.

Військове командування для розселення в приватному майні складає акт. У ньому вказує назву командування, орган, який погодив рішення, дані власника, опис майна, додають висновок про вартість на дату оцінювання та зазначають суму виплачених власнику грошей, якщо таке відбулось. Компенсацію можна отримати як до відчуження, так і після процесу, а повне відшкодування вартості – протягом п’яти бюджетних періодів із грошей, закладених на компенсації до держбюджету.

Акт має підписати власник майна, а якщо його немає, то він має право переглянути документ, коли з’явиться.

Оплачують комунальні послуги в такому майні з бюджету Міноборони, а якщо обліку не можуть вести, бо немає приладів, то обраховують це за нормами споживання для гуртожитків.

Правозахисники радять власникам майна, які дізналися про поселення військових, звертатися до місцевої військової адміністрації, щоб укласти договір про оренду. Якщо ви маєте нерухомість, яку хочете передати військовим, то треба також звертатися до адміністрації. Детальніше про механізм за посиланням. 

Нагадаємо, що після перших за повномасштабну війну масових акцій у Києві та низці регіонів зобов’язали погоджувати їх із владою. Під час воєнного стану влада може обмежувати деякі права людини, серед них, зокрема, проведення мітингів, але заборона не автоматична.

ZMINA пояснювала, чи становить це рішення загрози для мирних зібрань.

Частину прав людини влада не може обмежувати навіть під час війни, як-от право на справедливий суд. Однак зараз у парламенті обговорюють ідею, щоб заборонити судам пом’якшувати військовим покарання за низку правопорушень. Вперше таке зробили попри обурення частини суспільства ще у 2022 році щодо підозрюваних у СЗЧ, дезертирстві та невиконанні наказу. 

Критики закону, ухваленого 2022 року, звертали увагу, що нардепи фактично переклали відповідальність із вищого командування на нижчий офіцерський і рядовий склад. Щодо підготовки нових обмежень громадськість також висловила обурення та навіть провела акцію протесту на Майдані в Києві.