Верховний суд залишив в силі вирок керівниці вуличного комітету з Лимана Тетяні Потапенко за статтею про колабораціонізм

Верховний суд залишив у силі вирок Тетяні Потапенко, яка стала “головою мікрорайону” під час окупації міста. 

Про це повідомляє видання “Ґрати”.

29 січня 2025 року Верховний суд відхилив касаційні скарги захисту Тетяни Потапенко, яку засудили за співпрацю з окупаційною владою в Лимані. Двоє з трьох суддів підтримали попередні вироки судів.

Заслухавши сторони, колегія суддів, яка складалася із трьох суддів, видалилася на годину, після чого головуючий Ігор Іваненко оголосив рішення.

Колегія не знайшла підтвердження тому, що суди перших інстанцій проігнорували процесуальні порушення слідства. Суд все ж таки визнав доведеним те, що Потапенко займала керівну посаду саме в окупаційної адміністрації та виконувала “організаційно-розпорядчі функції”, а саме: “брала участь у зборах, отримувала інформацію щодо побутових питань у виконкомі, яку передавала вуличним“, підписувала акти про наявність у лиманців пічного опалення.

Захист Потапенко, який безкоштовно надала правозахисна організація ULAG, наполягав на процесуальних порушеннях під час слідства. Адвокатка Ірина Капалкіна стверджувала, що в справі немає доказів призначення її підзахисної на посаду в окупаційній адміністрації.

“Люди були без газу, світла і в розбитих будівлях. Вони почали звертатися до неї, тому що вони про неї знали. Вона могла сказати: “Я нічого не буду робити”. Або йти й допомагати дістати гуманітарну допомогу. Але це не є організаційно-розпорядчими функціями”, – заявила адвокатка в суді.

Сама Потапенко, яка брала участь у засіданні через відеозв’язок з Водянівської колонії, наполягала, що лише виконувала громадянський обов’язок:

“Ми мали вижити фізично! Ні хліба, ні магазинів, ні аптек не було. На окупаційну владу я не працювала”, – сказала вона.

Однак прокурорка Тетяна Круценко наполягла на винуватості Потапенко: “Засуджена звітувала для окупаційної влади, забезпечила її життєдіяльність, контактувала з офісом Пушиліна”.

Суддя Верховного суду Юрій Луганський висловив окрему думку, зазначивши, що за Женевськими конвенціями мирні жителі окупованих територій мають право забезпечувати базові потреби населення. За Женевськими конвенціями про захист цивільного населення, мирні жителі окупованих територій мають право “виконувати роботи, необхідні для забезпечення продуктів харчування, житла, одягу, транспорту та здоров’я людей і які не є безпосередньо пов’язаними з проведенням воєнних операцій”. Він вважає, що справу треба повернути на повторний розгляд, але його думку не врахували.

Читайте також: В Офісі генпрокурора заохочують журналістів висвітлювати справи із колабораціонізму. Деякі справи свідчать про недоліки законодавства

Луганський зазначив: суди попередніх інстанцій не взяли до уваги цю норму і не врахували твердження підсудної про те, що “її дії були необхідними для належного забезпечення населення окупованої території комунальними послугами”. Луганський заявив, що через це попередні суди порушили право Потапенко на справедливий суд.

Сторона захисту планує подати скаргу до Європейського суду з прав людини, хоча визнає, що рішення ЄСПЛ, найімовірніше, буде ухвалене вже після того, як Потапенко відбуде покарання.

“Ця людина є відвертою, вона нічого не перекручує. Для неї це є несправедливим рішенням. Тому що зі своєї сторони вона допомагала людям і боролася за людей”, — прокоментувала адвокатка.

Суддя Луганський вважає, що справу треба було відправити на повторний розгляд. Але він був у меншості, і його думку не врахували. Тепер вирок Тетяні остаточно набрав чинності і не підлягає оскарженню в Україні. 

Читайте також: Робота українців на окупованих територіях: що каже про це міжнародне гуманітарне право

Видання звертає увагу, що в Лимані ще з радянських часів діють органи самоорганізації, які працюють паралельно з місцевою владою. Жителі кожної вулиці на загальних зборах обирають так званих вуличних – активних мешканок, зазвичай жінок, які стежать за порядком і контактують з мерією від імені містян. 

“Ґрати” наводять приклад: вуличні організовують суботники та свята, пишуть характеристики щодо мешканців на вимогу поліції та міськради, розв’язують побутові питання, приміром, повідомляють міськвиконкому, де потрібно відремонтувати труби чи поставити дитячий майданчик. Вуличні своєю чергою обирають голову мікрорайону, яка координує їхню роботу.

Вуличні в мікрорайоні Північний чекають, коли привезуть гуманітарну допомогу, Лиман, 20 липня 2023 року. Фото: Олексій Арунян, “Ґрати”

Повідомляється, що місто сильно постраждало від обстрілів: тою чи іншою мірою було зруйновано майже всі будинки. Не було електроенергії, води, газу, не працювали магазини та аптеки.

Сім’я жінки не змогла евакуюватися, оскільки грошей було мало, 72-річний чоловік важко хворів, а в сина друга група інвалідності. Як і всі місцеві жителі, що залишилися в місті, вони майже безвилазно ховалися в підвалах протягом кількох тижнів.

До повномасштабного вторгнення Російської Федерації вона була вуличною та заступницею голови мікрорайону Комунальний. Коли росіяни захопили Лиман, голова мікрорайону поїхала, і Потапенко посіла її місце.

За словами обвинуваченої жінки, під час окупації вуличні та інші місцеві мешканці почали приходити до неї зі скаргами.

“Люди до мене зверталися щодо того, що робити з будівельним сміттям. Хати розвалені, навколо скло, шифер, цегла. Запитували, що робити з боєприпасами, що не розірвалися, які в деяких у сараях лежали. Ставили питання, де ховати людей, де брати труни… Про все людське, життєве”, – розповіла вона “Ґратам” у квітні 2023 року у виправній колонії №4 в Дніпрі, де також розташований слідчий ізолятор.

Незаконне збройне формування Донеччини створило окупаційну адміністрацію на чолі з посадовцем з Єнакієвого Олександром Петрикиним. Також рух “Донецька республіка Дениса Пушиліна” відкрив приймальню в окупованому Лимані. Цю приймальню очолила Вікторія Зінчук, яка до захоплення міста керувала Будинком культури.

“Потапенко сіла на велосипед і вирушила до приймальні “Донецької республіки” та передала Зінчук скарги, які надходили їй від мешканців мікрорайону. Зінчук пообіцяла допомогти. Пізніше вона влаштувала у своїй приймальні збори вуличних та мікрорайонних, на які прийшла й Потапенко. Оскільки голова мікрорайону Комунальний поїхала, Зінчук попросила Тетяну зайняти її місце та “взяти мікрорайон на себе”, на що Потапенко погодилася”, – повідомляє видання.

На цій посаді вона вимагала від окупаційної адміністрації, щоб мешканцям її мікрорайону привезли гуманітарну допомогу.

“Водії гуманітарних машин місцевості не знали. В основному ставали в одному місці, а місто розкидане. Поки не погризлась, не загнала собі на мікрорайон машину. І з мером Петрикиним лаялася. У мене всі були нагодовані. Все пройшло організовано, не було жодних натовпів, ніхто не бився, не плакав і не кричав: “Ти 105 разів одержав, а я жодного разу”, – розповіла Потапенко.

Як мікрорайонна вона також доглядала самотніх старих і стежила, щоб на кожній вулиці в її мікрорайоні були вуличні. Якщо вуличні евакуювалися, то Потапенко просила інших активних мешканок посісти їхнє місце.

Повідомляється, що одного разу підконтрольна Москві приймальня пообіцяла безоплатно видати вугілля. Щоб його отримати, вуличні мали скласти акт про наявність пічного опалення, а Потапенко підписувала документ як мікрорайонна.

30 вересня 2022 року Україна звільнила Лиман. Потапенко продовжувала свою роботу як мікрорайонна до 9 січня 2023 року.

“Приїжджали волонтери з Києва, Закарпаття, Волині. Я збирала по три–чотири вулиці, щоб натовп не збирати через воєнний стан. Волонтери вивантажують купку, а вуличні стоять охороняють. А то, не дай Боже, хтось недоотримає, то потім вуличну з’їдають або до мене йдуть з криком: “Де моя гуманітарка?” – розповіла жінка. 

У квітні 2023 року Індустріальний районний суд почав розглядати справу Потапенко по суті. Як докази прокуратура надала акти на вугілля, які підсудна підписувала як голова мікрорайону.

Потапенко не визнала провини й заявила, що лише допомагала односельцям вижити в умовах окупації, розрухи та злиднів.

Раніше наукова співробітниця науково-дослідної лабораторії Львівського державного університету внутрішніх справ Інна Вишневська пояснила, наскільки законодавець готовий реагувати на недоліки в законодавстві про колабораційну діяльність та про що йдеться в запропонованих законопроєктах у цій сфері.

Голова Кримської правозахисної групи та координаторка Експертної мережі Міжнародної Кримської платформи Ольга Скрипник під час Coalition Talks висловила переконання, що справи про колабораціонізм є викликом для держави.

Правозахисниця констатувала, що наразі відомі приклади кримінальних справ, які загрожують успішній реінтеграції звільнених територій. Вона вважає, що від належного унормування законодавства про колабораціонізм залежатиме, як швидко Україна налагодить життєдіяльність на цих територіях.

Читайте також: Прокурор таки відкликав касацію щодо ув’язнення електрика з Лимана, який залишився жити в окупації та відновлював електромережі

У грудні 2024 року правозахисна організація Human Rights Watch закликала Європейський Союз пріоритезувати реформу законодавства про колабораціонізм в Україні в процесі євроінтеграції.

Напередодні голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик під час презентації тіньового звіту для Єврокомісії заявила, що на відміну від інших країн – кандидатів до ЄС держава повинна надати відповіді та напрацювати підходи до низки викликів під час деокупації та реінтеграції звільнених територій.