Венедіктова програла “Українській правді” та Центру протидії корупції у Верховному Суді
Генеральна прокурорка Ірина Венедіктова програла у Верховному Суді виданню “Українська правда” (УП) та громадській організації “Центр протидії корупції” (ЦПК) у справі про захист честі, гідності та ділової репутації.
Відповідне рішення суду оприлюднено в держреєстрі.
Джерело: 24tv.uaЗа словами адвоката “Української правди” в справі Олександра Литвина, Верховний Суд повністю погодився з аргументами захисту видання.
“Ми наголошували на тому, що інформація має суспільний інтерес і є оціночними судженнями. Ми не стверджували про вчинення Венедіктовою будь-якого злочину, як про це писала її адвокатка. Крім того, керівниця прокуратури не мала права вимагати відшкодування моральної шкоди”, – уточнив він.
Нагадаємо, що йдеться про позов про захист честі й гідності від 7 березня 2020 року, який Венедіктова подала проти УП і ЦПК через статтю “Спрут Авакова: Як “тимчасовий міністр” нарощує свій вплив у силовому блоці”.
У ній видання зазначило з посиланням на джерела в правоохоронних органах, що чоловік Венедіктової, працівник кіберполіції Денис Колесник, впливав на роботу правоохоронних органів поза обсягом своїх повноважень, коли вона обіймала посаду директора Державного бюро розслідувань. Зокрема, генпрокурорка брала свого чоловіка на важливі наради.
Також Венедіктова призначила своїм радником Руслана Бірюкова, який був членом конкурсної комісії з обрання голови ДБР та працював у Нацполіції.
Венедіктова вимагала спростувати цю інформацію та стягнути 150 тисяч компенсації з УП та ЦПК.
Печерський райсуд Києва та Київський апеляційний суд (14 травня 2021 року) задовольнили прохання генпрокурорки. Касацію виграли УП і ЦПК, ухвали судів попередніх інстанцій скасували.
Під час ухвалення рішення судді взяли до уваги подібні позови, які розглядалися Європейським судом із прав людини. Зокрема, рішення ЄСПЛ у позові видання “Україна-Центр” 2010 року.
У тексті рішення мовиться таке:
“Пункт 2 статті 10 Конвенції (про захист прав людини і основоположних свобод. – Ред.) майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа припустимої критики щодо такої публічної особи, як політик, є ширшою, ніж щодо приватної особи.
На відміну від останнього перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об’єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність”.
Відповідно до Закону України “Про інформацію”, право громадськості знати інформацію, яка становить суспільний інтерес, переважає потенційну шкоду від її поширення. Крім того, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оцінних суджень.
Раніше ZMINA повідомляла про те, що Національна поліція закрила провадження щодо нібито свідомо неправдивого повідомлення про злочин з боку очільниці Інституту масової інформації Оксани Романюк, яке розслідувала від кінця грудня минулого року.
Йдеться про провадження за заявою керівника громадської організації та однойменного інформагентства “Журналісти проти корупції” Сергія Кота проти керівниці ІМІ, яка розповіла в коментарі “Детектору медіа” про продаж журналістських посвідчень з боку згаданої ГО.
