В Україні на етнічну дискримінацію ромських жінок накладається гендерна – експерти
В Україні на етнічну дискримінацію ромських жінок накладається гендерна дискримінація.
Як передає кореспондент Центру інформації про права людини, такі думки висловлювали сьогодні експертки під час представлення Інформаційного повідомлення до Комітету ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо ромських жінок в Україні.
Як розказала представниця Міжнародної благодійної організації “Ромський жіночий фонд “Чіріклі” Земфіра Кондур, найнагальнішою проблемою ромського населення є відсутність документів реєстрації актів цивільного стану. Відсутність цих документів не дає змоги скористатись соціальними та економічними правами – на працевлаштування, навчання, медичне обслуговування, соціальну допомогу та пенсії.
Пані Кондур також наголосила, що “ромські жінки стикаються з такими перешкодами, як відсутність посвідчень особи, що у свою чергу пов’язано з тривалим та складним адміністративним процесом з отримання цих документів”. У світлі цієї проблеми експерти запропонували включити в якості рекомендації до Доповіді пропозицію спростити процедуру отримання ідентифікаційних документів для представників ромського населення.
В рамках питання доступу до освіти присутніми експертами активно обговорювалось те, що молоді ромські жінки перебувають у значно гіршому становищі по відношенню до інших жінок, в силу таких факторів як вік, нижчий рівень освіти, інституційна дискримінація та відсутність гарантій захисту з боку держави їхніх прав.
Як зазначила доцентка кафедри соціології НаУКМА Тамара Марценюк, світовою проблемою, з якою потрібно боротись, є ранні та примусові шлюби ромських жінок. Вона виділила два основних фактори, що впливають на появу ранніх шлюбів для ромських жінок: культурний та економічний фактори.
Також у доповіді пані Марценюк йшлось про те, що згідно з соціологічними дослідженнями, в Україні прояви ксенофобії або нетолерантного ставлення відбуваються найчастіше по відношенню саме до ромів. І ситуація не покращується, а лише погіршується.
Марценюк акцентувала, що на звичайну етнічну дискримінацію у житті ромської жінки накладається ще й гендерна дискримінація, підкріплюючи це у своїй доповіді словами одної з активісток міжнародної НДО:
“Я жодного разу не чула нарікань від жодної жінки, жодної дівчини ромки з приводу насильницьких дій у її адресу абощо. У мене є відчуття, що це сприймається, на жаль, як належне. Часто нам лідери кажуть, це є наші традиції. У мене тоді одне єдине запитання – чи може насильство над жінкою вважатися традицією, або культурним здобутком? Для мене це не є аргументом. Для мене це є кричущим порушенням прав цієї жінки”.
Також під час заходу експертами обговорювались такі проблеми ромів, як відсутність повноцінного доступу до соціальних та медичних послуг, суттєво обмежений доступ до робочих місць та стигматизація внутрішньо-переміщених осіб – ромів.
Однією з пріоритетних рекомендацій до Комітету ООН є запровадження доступного механізму для повідомлення про випадки дискримінації на основі етнічної та гендерної дискримінації ромських жінок, у тому числі з боку самих державних органів.
