В ООН розповіли, як бойовики на сході України катують людей
З-поміж 75 людей, яких незаконні збройні формування Донеччини та Луганщини звільнили у звітний період, 41 особа — це цивільні.
Про це йдеться у 21 доповіді про ситуацію з правами людини в Україні за період з 16 листопада 2017 року до 15 лютого 2018 року Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ).
Повідомляється, що двох людей бойовики свавільно утримували з грудня 2014 року, 13 — з 2015 року, 17 — з 2016 року та 9 — з лютого-березня 2017 року.
УВКПЛ провело інтерв’ю з 20 звільненими цивільними. Зазвичай озброєні люди без знаків розрізнення затримували їх або вдома, або на роботі, або на вулиці. У 18 випадках їх доставили до формування, яке називає себе “МДБ” “Донецької народної республіки” або “Луганської народної республіки”, які, за повідомленнями, “розслідували” справи.
Упродовж початкового періоду тримання під вартою — щонайменше один місяць — кожну людину тримали без зв’язку із зовнішнім світом. Затриманим відмовляли у доступі до адвоката й не дозволяли спілкуватися з родичами. Протягом цього часу у більшості задокументованих випадків затримані перебували або у підвалах будівель “МДБ”, або у приміщеннях, як правило, не призначених для тримання під вартою, і їх регулярно доправляли до “МДБ” на допити.
Затриманим часто надягали мішок на голову або зав’язували очі, надягали наручники та/або прив’язували до стільця. В усіх задокументованих випадках “співробітники МДБ” погрожували тяжким фізичним насильством або зґвалтуванням стосовно самих затриманих або їхніх рідних, якщо вони відмовлялися “співпрацювати”. Такі погрози зазвичай супроводжувалися ударами по голові або тілу, змушуючи постраждалих вірити в те, що така небезпека — неминуча та реальна.
В Управлінні повідомляють, що у 15 з 20 задокументованих випадків під час допитів застосовували фізичне насильство, рівносильне катуванням, поки затриманий не “свідчив проти себе”, не писав, не підписував такі “показання” чи не говорив на відеокамеру. Найпоширенішими методами катування були імітація страти, ураження електричним струмом, побиття і удушення через надягання мішка на голову.
Імітація страти часто повторювалася. УВКПЛ процитувало зі спогадів постраждалого діалог представників незаконного збройного формування, яке імітувало страту:
“Хтось нахилився і сказав: “ти повинен запам’ятати цей звук на решту життя”. Потім я почув, як клацнув затвор і дві людини сказали:
– Зачекай, а якщо патрон бойовий?
– Не впевнений, бойовий він чи холостий. — Потім пролунав постріл у мій бік”.
В УВКПЛ повідомляють, що бойовики застосовували електрошок до шиї, вух, ніг, рук і статевих органів. У приклад Управління наводить розповіді однієї з постраждалих жінок:
“Одного вечора до кімнати увійшли декілька чоловіків. Вони надягли мені на голову мішок і заштовхнули до іншої кімнати. Там мене поклали на металевий стіл обличчям донизу й зв’язали клейкою стрічкою. Мені зняли шкарпетки, хтось під’єднав дроти до пальців ніг і ввімкнув електрострум. Усе тіло охопив нестерпний біль. Вони вимагали, щоб я зізналася у співпраці з деякими людьми з контрольованої Києвом сторони. Мене катували електричним струмом двічі”.
За весь час перебування у місцях несвободи на території, які контролюють незаконні збройні формування, кожну людину утримували принаймні у двох різних місцях, зокрема у приміщеннях, не призначених для тримання під вартою. Умови тримання були різними — від нормальних до рівносильних нелюдському та такому, що принижує гідність, поводженню.
Повідомляється, що на неконтрольованій Києвом частині Донеччини цивільних утримували у підвалі будівлі “МДБ” на вул. Шевченка, 26, СІЗО м. Донецька, неофіційному місці несвободи “Ізоляції” по вул. Світлого Шляху, 3, ізоляторі тимчасового тримання (“ІТТ”) у Донецьку та виправній колонії № 32 у Макіївці.
На неконтрольованій українським урядом території Луганщини цивільних утримували у будівлі “МДБ” у Луганську, Луганському СІЗО та “комендатурах” Луганська і Стаханова. У будівлі “МДБ” затриманим на допитах завжди надягали мішок на голову і наручники.
