В Україні здійснили перше картографування спільнот біженців: більшість із них перебуває на Київщині та Одещині

Благодійний фонд “Право на захист” здійснив перше картографування спільнот біженців, осіб, які потребують додаткового захисту, а також шукачів захисту в Україні. Понад половину спільнот біженців проживають в Одеській та Київській областях, що відбиває географічний розподіл біженців та шукачів захисту в Україні.

Інформація про це міститься в дослідженні “Спільноти як ресурс підтримки біженців та шукачів захисту в Україні”. 

Ілюстративне зображення. Фото: Dетектив INFO

Так, дослідникам вдалось ідентифікувати 20 спільнот, до складу яких входять шукачі захисту, біженці та особи, які потребують додаткового захисту. 14 з них діють і нині. Жодну з цих спільнот не створено лише для біженців та шукачів захисту. Навпаки, вони відкриті для всіх іноземців, які мають щось спільне, приміром країну походження, релігію чи інші спільні ознаки.

Багато організацій також мають серед своїх членів українців, зокрема й тих, які отримали українське громадянство шляхом натуралізації або внаслідок укладання шлюбу.

Умовно ці групи спільнот біженців в Україні можна класифікувати за ознакою їхнього створення як спільноти, організовані на політичному підґрунті, релігійні групи, спільноти, об’єднані за етнічною чи національною належністю, а також спільноти жінок та молоді. 

Половину опитаних груп зареєстровано як організації, а решта не мають правового статусу.

Найпоширенішими видами діяльності спільнот біженців є проведення культурних заходів, надання правової допомоги, проведення заходів для жінок і молоді, а також мовні курси. Офіційно зареєстровані організації мають ширший спектр діяльності, ніж незареєстровані групи.

До найменш популярних видів діяльності належать: надання підтримки з питань ведення бізнесу та працевлаштування, професійне навчання, фінансова та матеріальна допомога, підвищення обізнаності громад, що приймають, та евакуація з небезпечних регіонів. Вони потребують значного фінансування, а тому часто залежать від зовнішньої підтримки.

Жінки здебільшого відповідають за проведення заходів для дітей, за навчання та надання підтримки жінкам. Водночас існує певний дисбаланс щодо участі жінок в управлінні спільнотами. 

“Через війну Росії проти України спільноти зіштовхнулися з кількома проблемами. У відповідь на розв’язану війну кілька організацій висловили свою підтримку Україні та розширили масштаби своєї діяльності, охоплюючи не лише членів своєї організації. Водночас спільноти втратили підтримку з боку своїх членів, які виїхали за кордон. Прояви дискримінації та нестабільна правова ситуація, з якою стикаються окремі групи, також перешкоджають їхній здатності брати участь у громадській діяльності”, – йдеться в дослідженні.

Оскільки робота організацій спільнот біженців та шукачів захисту в Україні значно послабилася через війну, “Право на захист” радить державним органам влади:

• дати спільнотам можливість брати участь в ухваленні рішень щодо захисту та інтеграції біженців та шукачів захисту в Україні;
• розробити план приймання та інтеграції біженців та шукачів захисту в співпраці зі спільнотами біженців;
• забезпечити фінансування безоплатних курсів української мови для біженців та шукачів захисту.

Перше картографування спільнот біженців здійснили за підтримки Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та його партнерів – Nееka, “Рокада” й “Десяте квітня”. Воно ґрунтується переважно на інформації та аналітиці, отриманій від біженців та шукачів захисту, які мешкають у великих українських містах, таких як Харків, Київ, Львів та Одеса, після лютого 2022 року і які погодилися взяти участь в опитуванні.

Нагадаємо, що віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина переконана, що в перемовинах з ЄС щодо забезпечення прав меншин не постає питання захисту “російської меншини”, оскільки в Україні офіційно немає такої спільноти.