В Україні вчергове зареєстрували законопроєкт про заборону “пропаганди гомосексуалізму”

Дата: 23 Листопада 2021
A+ A- Підписатися

У Верховній Раді 19 листопада вчергове зареєстрували проєкт закону проти “пропаганди гомосексуалізму та трансгендеризму”, але цього разу до переліку додали ще “педофілію”.  

Відповідна картка законопроєкту №6327 міститься на офіційному сайті Верховної Ради. 

Фото: ZMINA

Так, ініціатива передбачає внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення щодо “відповідальності за пропаганду відхилень від конституційних норм сім’ї, дитинства, материнства і батьківства”. Серед авторів законопроєкту – народний депутат від фракції “Слуга народу” Георгій Мазурашу, який у липні минулого року вже виступав з подібною ініціативою. Її ще в лютому зняли з розгляду. 

У новому проєкті закону за “пропаганду педофілії і , або гомосексуалізму і , або трансгендеризму ">і ” пропонують карати штрафами.

На думку авторів ініціативи, зазначена “пропаганда” становить “реальну загрозу національній безпеці України”, “порушує право на свободу слова та віросповідання”, призводить до “руйнації сім’ї”, “до епідемії ВІЛ / СНІДу” та є “не менш небезпечною, ніж пропаганда комунізму і фашизму”. 

Крім цього законопроєкту депутати також зареєстрували ще два пов’язаних тематично: “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення у відповідність до Конституції норм про охорону сім’ї, дитинства, материнства і батьківства” під номером 6325 та “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо недопущення витрачання бюджетних коштів на пропаганду педофілії, гомосексуалізму та трансгендеризму” під номером 6326.   

Андрій Кравчук, експерт Правозахисного ЛГБТ-центру “Наш світ”, у коментарі ZMINA говорить, що, на його переконання, законопроєкт не має шансів на ухвалення в поточному парламенті. Він також зазначає, що ототожнення педофілії з гомосексуальністю та трансгендерністю не має жодного сенсу з психологічного та медичного погляду. 

“Зазвичай ті, хто говорить про педофілію, яка є психічним розладом, мають на увазі розбещення неповнолітніх, що є кримінальним злочином. Гомосексуальність не є психічним розладом, а трансгендерність у майбутній редакції Міжнародної класифікації хвороб, буде депатологізована, вона не вважається явищем, яке потрібно лікувати”. 

Раніше в коментарі виданню ZMINA Борис Хмелевський, керівник Мережі параюридичної допомоги, пояснював, що  законодавчі ініціативи про заборону “пропаганди” гомосексуальності й трансгендерності є антиконституційними та дискримінаційними щодо ЛГБТ: 

“Сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність не можуть бути факторами обмеження прав людини на законодавчому рівні”. 

В Україні подібні законопроєкти вже неодноразово виносили на розгляд Верховної Ради. Водночас їх або відкликали, або знімали з розгляду. 

Як раніше ZMINA коментував Кравчук, закони про “заборону пропаганди гомосексуалізму” вперше ухвалили в Росії: спочатку на регіональному рівні, а потім і на федеральному. Жодна інша країна Європи (включно з Туреччиною та країнами Південного Кавказу) таких законів не має. Такі закони порушують права, гарантовані європейською Конвенцією про захист прав людини, тому Європейський суд із прав людини постійно задовольняє позови проти Росії через застосування нею цих законів і виплачує грошові компенсації особам, засудженим за ними. 
Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter