В Україні немає російської нацменшини, тому в переговорах з ЄС не постає питання її захисту – Стефанішина

Віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина переконана, що у переговорах з ЄС щодо забезпечення прав меншин не постає питання захисту “російської меншини”, оскільки в Україні офіційно немає такої спільноти.

Про це вона заявила на спільній пресконференції з посолкою ЄС в Україні Катаріною Матерновою, пише “Європейська правда”.

Фото: Depositphotos

За словами Стефанішиної, питання гарантування прав меншин є дуже важливим на шляху України до членства в ЄС, і це не є суто українською специфікою. Кілька інших кандидатів також зіштовхнулися з вимогами у цій сфері під час переговорів про вступ.

Попри те, що Венеційська комісія у своїх рішеннях і рекомендаціях до Києва згадує про “російську меншину”, у діалозі з ЄС це не звучить.

“В Україні немає російської меншини. Її не існує. Немає жодної юридично оформленої спільноти, яка б ідентифікувала себе як російська меншина. Є українці, частина з яких розмовляють російською мовою. Я – одеситка, і, коли хочу, розмовляю українською, а коли хочу – російською, і мені для вибору мови не потрібні ні росіяни, ні рішення Венеційської комісії”, – пояснила посадовиця.

Стефанішина підкреслила, що Брюссель поділяє цю точку зору.

“Я рада, що Європейська комісія це розуміє”, – зазначила вона.

Раніше у коментарі ZMINA історик та політолог В’ячеслав Ліхачов казав, що Європейська комісія рекомендуватиме українському уряду подальші кроки, і в цьому питанні очікується, що вона все ж наполягатиме на необхідності виконання всіх рекомендацій Венеційської комісії.

“Але є й хороша новина. Якщо я можу покладатися на свої джерела, то в неопублікованому аналізі Венеційською комісією свіжих змін до закону про нацменшини є один важливий, я навіть сказав би, критично значущий пункт. Наші європейські партнери вважали за допустиме, з урахуванням нашого контексту, виняток, зроблений для російської меншини і головне – для російської мови, на яку не поширюються жодні права, гарантовані іншим мовам національних меншин.

Я, чесно кажучи, не виключав, що Венеційська комісія визнає цю норму дискримінаційною, але наші європейські партнери набагато далі зайшли у своєму розумінні нашого контексту, ніж я передбачав”, – поділився історик.

Він пояснив, що по суті це означає, що українці, особливо не ризикуючи, все ж можуть приймати зміни і до закону про медіа, і врахувати інші рекомендації Венеційської комісії. Якщо просто обмовитися, що російською мовою всі ці поправки не поширюються.

“Будьмо відверті, всі обмежувальні правила у сфері книговидання, телерадіомовлення тощо приймалися в нас для дерусифікації інформаційного простору, а не для того, щоб в Україні не можна було видавати книги на ідиші, гагаузькій, урумській чи месхетинській (зараз згідно з чинним законодавством це заборонено). Таким чином, я налаштований помірно-оптимістично, і вважаю, що, доклавши ще певних зусиль, Україна зможе справді на 100% виконати побажання наших європейських партнерів”, – підсумував Ліхачов.

Нагадаємо, що Європейська комісія вважає повністю виконаними чотири із семи критеріїв, що супроводжували надання Україні статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу:

• впровадження законодавства щодо процедури добору суддів Конституційного Суду України відповідно до рекомендацій Венеційської комісії;
• завершення перевірки доброчесності кандидатів у члени Вищої ради правосуддя й створення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
• відповідність законодавства про боротьбу з відмиванням грошей стандартам FATF і схвалення стратегічного плану реформування всього правоохоронного сектору;
• реформа медіагалузі – погодження українського законодавства з Директивою ЄС про аудіовізуальні медіапослуги.

Водночас інші три критерії супроводжуються рекомендаціями від Єврокомісії щодо подальшого виконання.