В Україні статус постраждалих від насильницьких зникнень досі залишається неврегульованим – ULAG

В Україні статус постраждалих від насильницьких зникнень досі не достатньо врегульований у законодавстві, що призводить до обмеження їхніх прав та гарантій захисту з боку держави, які передбачені міжнародним гуманітарним правом.

Про це йдеться в аналітичному звіті  “Насильницькі зникнення: національна практика та міжнародні стандарти” Української юридичної консультаційної групи (ULAG).

Ілюстраційне зображення. Фото: Yevhenii Zavhorodnii / Global Images Ukraine / Getty Images News / Getty Images

На думку упорядників, в українському законодавстві необхідно чітко визначити, хто є постраждалим від насильницьких зникнень. Згідно з нормами міжнародного права, постраждалими від насильницьких зникнень вважаються особи, які зазнали фізичних чи психологічних травм, емоційних страждань, економічних втрат або їхні права порушили. До таких людей зараховують: зниклу особу; її найближчих родичів; осіб, які намагалися їй допомогти.

Водночас в Україні зараз різні галузі права передбачають окремі статуси, які можуть надаватись для цієї категорії осіб. Наприклад, у кримінальному законодавстві положення статті 146-1 КК України не мають прямого визначення постраждалого від насильницьких зникнень. Відповідно до цієї статті, постраждалою може бути визнана особа, стосовно якої були вчинені “арешт, затримання, викрадення або позбавлення волі в будь-якій іншій формі представником держави, в тому числі іноземної, з подальшою відмовою визнати факт такого арешту, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі або приховуванням даних про долю такої людини чи місце перебування”.

Однак згадана стаття не визначає, що постраждалими можуть бути також члени сім’ї зниклої особи та особи, які зазнали шкоди під час втручання з метою надання допомоги зниклим особам.

Утім, за статтею 55 Кримінального процесуального кодексу України, потерпілими можуть бути одна чи кілька осіб (за відповідним клопотанням) з-поміж близьких родичів чи членів сім’ї зниклої особи, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть такої особи або вона перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви про визнання її потерпілою.

На рівні соціально-правового регулювання законодавство України намагалось визначити додатковий статус для постраждалих від насильницьких зникнень. Так, в Україні наразі передбачені такі статуси для цієї категорії: особа, позбавлена свободи внаслідок збройної агресії РФ проти України; члени сімей осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії РФ проти України; особа, зникла безвісти за особливих обставин; заручник; політичний в’язень Кремля.

Як зазначають автори документа, врегулювання відповідних змін дозволить постраждалим від насильницьких зникнень отримати ефективний захист їхніх інтересів під час судового процесу, а також стати ще одним джерелом інформації для проведення ефективного розслідування.  

Нагадаємо, заступниця міністра юстиції України Ірина Мудра від імені України підписала  Любляно-Гаазьку конвенцію про міжнародне співробітництво в розслідуванні та притягненні до відповідальності за злочин геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини та інші міжнародні злочини. Це перший документ після Римського статуту у сфері міжнародного кримінального права. 

Документ передбачає створення та впровадження сучасного різнобічного механізму, який дозволить різним країнам співпрацювати у розслідуванні злочину геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів та притягувати винних до відповідальності.