В окупованому Криму вже сьому добу не можуть знайти журналістку

Ірина Данілович. Фото із соцмереж

Ірина Данілович вважається безвісти зниклою вже сьому добу. Її викрали 29 квітня, коли вона поверталася додому з роботи в Коктебелі.

• негайно провести ретельне та неупереджене розслідування викрадення Данілович задля захисту журналістки та притягнення винних до відповідальності відповідно до міжнародних стандартів з подальшим опублікуванням результатів; 
• вжити всіх необхідних заходів, щоб гарантувати фізичну та психологічну безпеку та недоторканність правозахисниці Ірини Данілович;
• гарантувати, щоб усі правозахисники в Криму мали можливість вести свою законну правозахисну діяльність у будь-яких обставинах без обмежень та без страху помсти.

Розкрити місце перебування Данілович від окупаційної влади в Криму також вимагає Комітет із захисту журналістів. 

Тим часом Прокуратура Автономної Республіки Крим розпочала кримінальне провадження за фактом незаконних обшуків і затримання Данілович (ч. 2 ст. 146 та ч. 2 ст. 162 КК України).

“На дев’ятому році окупації безпідставні обшуки та затримання відбуваються систематично і служать інструментом залякування жителів півострова”, – наголосили у відомстві.

За даними “Крим SOS“, за роки окупації Криму на півострові сталося 44 насильницькі зникнення. Окрім Ірини Данілович, досі нічого не відомо про долю та місце перебування ще 15 людей.

Наразі безвісти зниклими в Криму вважаються Тимур Шаймарданов, Сейран Зінедінов, Іслям Джеппаров, Джевдет Іслямов, Ескендер Апселямов, Мухтар Арісланов, Руслан Ганієв, Арлен Терехов, Ервін Ібрагімов, Ескендер Ібраїмов, Валерій Ващук, Іван Бондарець, Василь Черниш, Федір Костенко та Арсен Алієв. Це проукраїнські та кримськотатарські активісти або родичі когось із них. 

У січні 2022 року Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) ухвалила резолюцію “Припинення практики насильницьких зникнень на території держав Ради Європи” №15431.

Асамблея нагадала, що насильницькі зникнення порушують низку ключових прав людини й рівною мірою заборонені міжнародною системою прав людини та міжнародним гуманітарним правом, незалежно від природи та кваліфікації збройного конфлікту. Жодні обставини, чи то загроза війни, війна, внутрішня політична нестабільність, чи будь-яка інша надзвичайна ситуація не виправдовують злочину насильницького зникнення.

Як відомо, 10 березня 2021 року в Сімферополі ФСБ затримала громадянина України, журналіста “Радіо свобода” Владислава Єсипенка. 

Російська спецслужба інкримінує йому  порушення ч. 1. ст. 223.1 Кримінального кодексу РФ, (“незаконне виготовлення, перероблення або ремонт вогнепальної зброї, її основних частин…”). 16 березня ФСБ РФ заявила, що Єсипенко нібито вів “розвідувально-підривну діяльність в інтересах українських спецслужб”, а саме “здійснював фото- і відеофіксацію місцевості, об’єктів життєзабезпечення і місць масового перебування людей” у Криму.

До початку широкомасштабного вторгнення РФ в Україну на півострові було ув’язнено 13 журналістів. Це кримськотатарські громадянські журналісти Осман Аріфмеметов, Марлен (Сулейман) Асанов, Асан Ахтемов, Ремзі Бекіров, Тимур Ібрагімов, Сервер Мустафаєв, Сейран Салієв, Амет Сулейманов, Руслан Сулейманов та Рустем Шейхалієв, журналісти Олексій Бессарабов, Владислав Єсипенко, а також Наріман Джелял, перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, в минулому журналіст.