У Раді зареєстрували законопроєкт про скасування кримінальної відповідальності за непокору засуджених: що кажуть експерти

Уряд підтримав законопроєкт, який скасовує кримінальну відповідальність за злісну непокору вимогам адміністрації установ виконання покарань. Також в’язнів не каратимуть одиночним триманням.

По це повідомили в Міністерстві юстиції.

Фото: ілюстративне з відкритих джерел

Законопроєкт має узгодити законодавство відповідно до європейських стандартів

5 лютого в Раді зареєстрували законопроєкт № 15003 щодо гуманізації законодавства у сфері виконання кримінальних покарань відповідно до європейських стандартів. Документ передбачає внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального та Кримінально-виконавчого кодексів України. 

Як зазначили в міністерстві, ключовою новацією є вилучення статті 391 ККУ, яка передбачала кримінальну відповідальність за злісну непокору вимогам адміністрації установ виконання покарань. У пояснювальній записці до законопроєкту зазначається, що поняття “злісна непокора” та “інша протидія адміністрації у законному здійсненні її функцій” на сьогодні не мають чітких критеріїв, що іноді на практиці призводить до суб’єктивної оцінки з боку адміністрації установи виконання покарань та створює ризики зловживань і фактичного тиску на засуджених.

“Міжнародні інституції, зокрема Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, неодноразово наголошували на її невідповідності принципам правової визначеності, гуманізму та сучасним підходам до пенітенціарної політики”, – пояснили в Мін’юсті.

У законопроєкті пропонується збалансована модель реагування на порушення на основі чітких процедур і судового контролю. Зокрема, у документі передбачено: 

• удосконалити систему дисциплінарних стягнень у межах кримінально-виконавчого законодавства;
• визначити на законодавчому рівні ознаки злісної непокори законним вимогам адміністрації;
• посилити роль суду під час застосування найбільш суворих заходів впливу;
• відмовитися від одиночного тримання як дисциплінарного стягнення відповідно до стандартів Ради Європи та Правил Нельсона Мандели.

Правозахисник указує на недоліки документа

У коментарі ZMINA експерт Харківської правозахисної групи Андрій Діденко зазначив, що про скасування 391-ї статті ККУ правозахисники говорили вже давно та пропонували декілька законодавчих ініціатив:

“Бо це дисциплінарна преюдиція – покарання за те саме правопорушення двічі: у дисциплінарному та кримінальному плані. Ця норма існує ще з радянських часів”. 

Він наводить умовний приклад: у людини, засудженої до п’яти років позбавлення волі, складаються негативні стосунки з адміністрацією установи. Замість того щоб використовувати психологічні заходи, навчальні програми, адміністрація карає цю людину в дисциплінарному порядку. Наприклад, під відеокамерою змушують прибирати туалет. Засуджений відмовляється робити це привселюдно, бо вважає це приниженням його честі та гідності. За це отримує дисциплінарне стягнення – його поміщують до ДІЗО (дисциплінарний ізолятор) строком на 14 днів.

“За повторну відмову людину рішенням суду поміщають у приміщення камерного типу на три місяці. Згодом для суду це може бути аргументом, щоб ухвалити обвинувальне рішення до трьох років позбавлення волі. І до того строку, який людина мала, наприклад п’ять років, може додатися максимально ще три – стане вісім років”, – пояснює Андрій Діденко. 

За його словами, скасування цієї норми відповідає принципу гуманізації структури покарання. Водночас законопроєкт фактично компенсує це скасування завдяки розширенню й ускладненню дисциплінарних механізмів.

“Зокрема, через можливість тривалого переведення до приміщень камерного типу за злісну непокору, що створює ризик підміни кримінальної відповідальності жорстокими адміністративними санкціями”, – зауважує Діденко.

Правозахисник наголошує: запропоноване в законопроєкті визначення “злісний порушник”, “злісна непокора” залишаються оцінними й на практиці можуть застосовуватися в більш розширеному форматі. А це підвищує небезпеку вибіркового та репресивного використання дисциплінарної влади адміністрації.

“У результаті існує ризик, що формальне скасування кримінальної відповідальності не призведе до реального зменшення карального тиску на засуджених”, – звертає увагу експерт.

Так, законопроєкт передбачає, що засудженого можливо буде поміщати до приміщення камерного типу строком до року, тоді як зараз за рішенням суду це допускається до трьох місяців.

Експерт звертає увагу, що відмова від одиночного тримання в законопроєкті передбачає зміну формулювання, а саме покарання залишається і розширюється:

“Для засудженого у вигляді дисциплінарного покарання передбачено поміщення в дисциплінарний ізолятор – приміщення камерного типу. Для засуджених до довічного позбавлення волі цей вид дисциплінарного стягнення називається “переведення в одиночну камеру”. Вони просто змінюють назву, а фактично поміщення в камерну систему залишається”.

Діденко зауважує, що адміністрації установ потрібно більше приділяти уваги соціально-виховній роботі із засудженими й через такий підхід дотримуватися європейських стандартів. Бо каральні механізми не сприяють перевихованню в місцях позбавлення волі:

“А робота соціальних працівників, психологічної служби слабка. Один психолог на установу, в якій більш ніж тисяча засуджених, – це вкрай низький показник психологічної роботи з ув’язненими”.

Експерт Харківської правозахисної групи зазначив, що правозахисники надаватимуть свої пропозиції щодо вдосконалення законопроєкту.

Раніше ZMINA писала, що в Україні планують реформувати пенітенціарну систему, зокрема змінити підхід з виконання покарань до виправлення людини та покращити умови в місцях тримання. Це передбачено в дорожній карті для вступу України до ЄС.

Нагадаємо, ZMINA повідомляла, що уряд продовжує ігнорувати рекомендації Омбудсмана про те, як припинити катування в місцях несвободи. Зокрема, лише 16% рекомендацій Омбудсмана за результатами візитів Національного превентивного механізму із запобігання катуванням у місцях несвободи за 2023 рік були виконані повністю. Така тенденція триває рік у рік – відповідальні органи виконують не більш ніж п’яту частину всіх рекомендацій.