Українці на звільнених територіях розділилися в баченні осуду за отримання російського паспорта в окупації – дослідження
Усі без винятку респонденти фокус-групи Школи політичної аналітики НаУКМА на деокупованих територіях висловили переконання, що отриманий в окупації російський паспорт не є потрібним.
Про це повідомила аналітикиня Школи політичної аналітики НаУКМА Ярослава Шапорда під час презентації в Укрінформі результатів фокус-групових дискусій у деокупованих громадах, передає кореспондент видання ZMINA.
За її словами, респонденти також вважають, що якщо людина отримала його добровільно, то це можна прирівнювати до колабораціонізму. Утім, у цьому питанні думки розділилися: одна частина громадян каже, що потрібно всіх за це осуджувати й що не потрібно розділяти на добровільне і недобровільне отримання, а інша вказує на важливості визначатися, де паспортизація була примусовою та недобровільною.
Прихильної другої позиції розповіли дослідникам, що в період окупації в деяких населених пунктах було майже неможливо прожити без російського паспорта. Його обов’язково вимагали, зокрема, для працевлаштування, отримання ліків і медичної допомоги, пенсійних виплат, документів про освіту, продуктів у магазинах.
“Респонденти зазначають, що примусова паспортизація відбувалася не в усіх регіонах і що кожен з цих випадків має досліджуватись індивідуально. А дехто навіть казав, що особи повинні надавати докази того, що отримали паспорти саме недобровільно”, – розповіла Шапорда.
Аналітик Школи політичної аналітики НаУКМА Олег Сабура розповів, що важливим для місцевих є питання відновлення справедливості.
За час окупації деякі мешканці були змушені працювати на так звану “нову владу”. Однак хтось виконував завдання безпосередньо для окупаційної “влади” – здавав позиції військ та доносив на місцевих, – а хтось, як, до прикладу, комунальники, забезпечував життєдіяльність населення. Тож люди хочуть чіткого визначення, кого вважати колаборантом, а кого – ні, щоб жертви непереборних обставин не ставали жертвами утисків.
6 лютого 2024 року народна депутатка Неллі Яковлєва під час засідання парламентського Комітету з прав людини повідомила, що отримала від правозахисних організацій велику кількість звернень, які стосуються критеріїв добровільності та примусовості отримання російських паспортів на ТОТ.
Неллі ЯковлєваВона нагадала, що всі роки російської агресії політика реінтеграції ТОТ ґрунтувалася на невизнанні політики російських паспортів на цих територіях.
Окрім цього, в ухваленій парламентом заяві про пріоритетні напрями у сфері деокупації Криму міститься норма, що запроваджене державою-агресором автоматичне або примусове набуття громадянами України, які проживають на ТОТ, громадянства РФ не визнається Україною та оцінюється як акт примусу, вчинений з порушенням міжнародного права.
За словами Неллі Яковлєвої, вкрай важко встановити в межах юридичної визначеності принцип примусовості та добровільності отримання російського паспорта. Під час засідання комітету вона запитала очільницю Державної міграційної служби України Наталію Науменко, як визначити цей принцип під час окупації українських територій, і поцікавилася її думкою щодо раціональності цього підходу.
Наталя Науменко повідомила, що Україна не визнає принципу добровільності паспортизації на окупованих територіях. Цю норму закріплено в ст. 5 Закону “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, і цю тезу також перенесли до президентського законопроєкту в ст. 20 “Підстава для втрати громадянства України”.
“Ми розуміємо, яка складна і важка робота буде проведена під час деокупації… Ми залишаємо за правоохоронними органами питання доказової бази добровільності або недобровільності отримання. Це не громадянство Російської Федерації, це паспорт Російської Федерації. Ми взагалі не ведемо мову про громадянство Російської Федерації”, – прокоментувала Наталя Науменко.
Раніше Кримська прокуратура ще раз пояснила: немає жодної відповідальності для громадян України за отримання російського паспорта.
Дослідники пояснюють, що фокус-групи дозволяють зафіксувати розмаїття оцінок, теми та питання, які турбують громади та суспільство. Вони провели 15 фокус-груп у тих громадах, де безпекова ситуація станом на жовтень 2023 року була сприятливішою. Опитування проводили в деокупованих громадах Харківської, Херсонської та Миколаївської областей. Серед учасників фокус-груп були як громадяни, які не виїжджали, так і ті, хто виїжджав із громади та повернувся.
Автори соціологічного дослідження вказують, що його результати будуть використані для вирішення потреб мешканців деокупованих територій на державному рівні та безпосередньо в опитаних громадах.
