Україна розкритикувала рішення польського Сейму про визнання “геноциду, вчиненого ОУН і УПА”

Міністерство закордонних справ України висловило незгоду з рішенням польського Сейму оголосити 11 липня Днем памʼяті жертв “геноциду, вчиненого ОУН і УПА на східних територіях Другої Речі Посполитої”. У відомстві вважають, що такий крок суперечить добросусідським відносинам між Україною та Польщею.

Відповідну заяву опублікували на сайті міністерства.

Фото: “Слово і Діло”

У МЗС зазначили, що подібні односторонні дії не допомагають взаєморозумінню й примиренню, до яких обидві держави прагнули роками, зокрема у межах Спільної українсько-польської групи з питань історичного діалогу.

Українська сторона підкреслила, що підтримує наукове, неупереджене вивчення складних сторінок спільної історії. На переконання дипломатів, до справжнього порозуміння можна дійти лише через діалог, повагу і співпрацю істориків, а не через політичні заяви з одного боку. У відомстві також закликали польську владу не робити кроків, які можуть загострити напруженість у стосунках і нівелювати досягнення останніх років.

Попри політичне забарвлення ухваленого рішення, у МЗС запевнили, що Україна продовжує співпрацю з Польщею у сфері пошуково-ексгумаційних робіт на території обох країн.

Дипломати також нагадали, що українці й поляки мають спільного ворога – Росію, тому замість загострення суперечливих питань обидва народи мають разом шукати рішення заради безпеки й свободи обох держав.

Напередодні польський Сейм визнав події 1939–1946 років на східних теренах Другої Речі Посполитої “геноцидом, вчиненим українськими націоналістами проти польського населення”, згадавши про понад сто тисяч загиблих і сотні тисяч переселенців. Символічною датою цих подій польська сторона вважає 11 липня 1943 року, коли, за їхніми даними, напади відбулися в майже сотні населених пунктів.

За даними Українського інституту національної памʼяті, Волинська трагедія – це етнічні чистки під час Другої світової війни, вчинені з обох сторін. У ті роки українська УПА протистояла польській Армії Крайовій, і внаслідок бойових дій загинуло цивільне населення: близько 30 тисяч поляків і близько 10 тисяч українців. Протистояння підсилювалося тоталітарними режимами – як нацистським, так і радянським – та попередньою дискримінацією українців у міжвоєнній Польщі.