Україна подала до ЮНЕСКО досьє трьох елементів нематеріальної спадщини для їхнього захисту: про що йдеться?

Україна подала міжнародну номінацію до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. 

Про це повідомили в уряді. 

Технологія вишивки “білим по білому” з міста Решетилівка на Полтавщині, яку хочуть зарахувати до нематеріальної культурної спадщини людства. Фото: Автентична Україна

В Україні налічують сім об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: 

• собор Святої Софії та прилеглі чернечі будівлі в Києві, Києво-Печерська лавра;
• Ансамбль історичного центру Львова;
• Дуга Струве;
• букові праліси Карпат та давні букові ліси;
• резиденція митрополитів Буковини і Далмації;
• дерев’яні церкви карпатського регіону Польщі й України;
• Херсонес Таврійський.

Щодо нематеріальної культурної спадщини (НМС), то Україна приєдналася до відповідної конвенції про її охорону в березні 2008-го, і того ж року документ набув чинності.

У репрезентативному списку НМС людства вже є щонайменше п’ять елементів української спадщини, а саме петриківський розпис  та козацькі пісні в Дніпропетровській області.

Торік ЮНЕСКО внесла й український борщ до переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини, яка потребує охорони.

“Життєздатність елемента перебуває під загрозою через різні чинники з початку збройного конфлікту в лютому 2022 року, включно з витісненням носіїв з їхніх громад походження та культурних контекстів, необхідних для приготування та споживання борщу в Україні. Крім того, руйнування навколишнього середовища та традиційне сільське господарство завадили громадам отримати доступ до місцевих продуктів, таких як овочі, необхідні для приготування страви”, – кажуть у ЮНЕСКО. 

У списку світової нематеріальної культурної спадщини й кримськотатарський орнамент орнек і знання про нього, а також традиція косівської мальованої кераміки.

Кримськотатарський орнамент орнек. Фото: Віртуальний музей нематеріальної культурної спадщини

Три номінаційні досьє, які подали тепер, мають назви “Українська писанка: традиція і мистецтво”, “Практика з охорони кобзарсько-лірницької традиції” та “Технологія вишивки “білим по білому” міста Решетилівка Полтавської області”. 

Ініціаторами першого подання є Музей писанкового розпису в місті Коломия на Івано-Франківщині, Національна спілка майстрів народного мистецтва України, Конгрес українців Естонії та Український центр у Таллінні. 

П’ятисотлітня писанка, яку знайшли археологи на Львівщині у 2013-му. Цю писанку зберігають у музеї в Коломиї. Фото: hutsul.museum

Щодо кобзарсько-лірницької традиції, то ініціаторами подання виступили три кобзарські цехи – Київський, Львівський та Харківський.

“Ідеться про практику охорони традиції, яка збереглася живою попри намагання Росії та радянської влади знищити її впродовж 300 років”, – кажуть посадовці. 

Кобзар Іван Кучугура-Кучеренко, 1922 рік. Фото: вікіпедія

Зарахувати вишивку “білим по білому” до нематеріальної спадщини людства попросили осередки в місті Решетилівка на Полтавщині. 

“В умовах злочинної війни… нематеріальна культурна спадщина постає не тільки джерелом нашої духовності, а й основою української незламності. Наша жива спадщина, як ціннісна система, є запорукою нашої перемоги, основою для відновлення, гарантом національної самоідентифікації, яку неможливо знищити”, – наголошують урядовці. 

Нагадаємо, що окупація і війна завдали незліченної шкоди українським культурним голосам, але, як кажуть експерти, вони виявляють неабияку стійкість. 

ZMINA вже розповідала, як мистецтво під час війни відтворює реальність та допомагає виживати, а також як злочини проти нематеріальної культурної спадщини можуть допомогти довести злочин геноциду проти українців.