Українців найбільше дискримінують у школах та лікарнях

Найбільше українців за ознакою матеріального становища дискримінують у таких сферах, як шкільна освіта та охорона здоров’я – це відбувається через хаотичні вимоги неофіційних внесків у відповідних закладах. 

Про це свідчать результати дослідження, проведеного ГО “Дослідницьке бюро Соціологіст” для інформаційного центру “Майдан Моніторинг”.

Експерти за допомогою фокус-групових інтерв’ю, проведених з 3 березня по 5 квітня 2015 року у Харкові, Полтаві, Кіровограді, Житомирі, Вінниці, Миколаєві, Мукачевому та Чернівцях, з’ясовували, як в Україні розуміють поняття дискримінації, які люди і групи традиційно вважаються дискримінованими, а які найбільш захищені від дискримінації.

Результати дослідження говорять про те, що широкі верстви населення вважають себе обмеженими, тобто дискримінованими. Існує дискусія щодо того, що справді вважати дискримінацією, а що – додержанням правил, норм або критеріями відбору.

Гендерна дискримінація у нашому суспільстві стосується обох статей, але жінки усвідомлюють свою дискримінованість  – на відміну від чоловіків. Жінок переважно дискримінують при працевлаштуванні, чоловіків – у сферах сімейного права та високих соціальних вимог.

Найбільш дискримінованими через вік є люди старшого покоління. Дискримінація при працевлаштуванні починається вже у віці 35 років.

Роми – єдина національна спільнота, чию дискримінацію вважають виправданою по всій Україні.

Ставлення до ЛГБТ-спільноти вкрай негативне та агресивне, у суспільстві немає розуміння того, які права відстоюють представники цієї групи.

Люди з особливими потребами дискримінуються на рівні фізичної доступності до середовища. У суспільстві спостерігається високий рівень підготовленості громадської думки до включення людей з видимою інвалідністю до активного соціального середовища. Але високий рівень прийняття у суспільстві не поширюється на людей, хворих на ВІЛ, гепатит С, туберкульоз.

Дослідження показує, що у суспільстві тема переселенців не вважається актуальною і сприймається “не більше як нова дратівлива обставина життя” – так вважають всі опитані, окрім мешканців Харкова.

Найбільше українців за ознакою матеріального становища дискримінують у таких сферах, як шкільна освіта та охорона здоров’я – це відбувається через хаотичні вимоги неофіційних внесків у відповідних закладах. Ще одним елементом постійного тиску та дискримінації за матеріальним становищем є правоохоронні структури.

Дискримінація за релігійною ознакою відбувається в контексті конфлікту різних патріархатів православної церкви. А говорячи про дискримінацію за мовною ознакою, опитувані переважно повідомляють про випадки відмови у вивченні української мови без пояснення причин.

“Дискутуючи щодо регуляторів процесів, пов’язаних з дискримінацією, люди говорять у рамках двох полюсів: “все має регулювати держава” та “це залежить від людей, від кожного з нас”. Між цими полюсами – порожнеча“, – йдеться у описі дослідження.

Експерти роблять висновок про необхідність залучення громадських організацій, партій, суспільних рухів як посередників між суспільством і державою для вирішення проблем дискримінації та зменшення соціальної напруги. В першу чергу, за їх словами, потрібно долати дискримінацію літніх людей у транспорті, а також дискримінацію за матеріальним становищем, що передбачає боротьбу з хаосом матеріальних внесків у взаєминах з державними установами.