У Раді можуть розглянути чотири закони, що порушують права людини

У пропозицію порядку денного Верховної Ради на 13 липня включені законопроекти під номерами 2126а та 6688, що стосуються інформаційної безпеки і можуть обмежувати свободу слова, та два скандальні президентські законопроекти 6674 і 6675, спрямовані на посилення контролю за громадськими організаціями.

Інформація про порядок денний розміщена на сайті Верховної Ради.

Про небезпеки проекту щодо інформаційної безпеки пише на сторінці в Facebook народний депутат Ольга Червакова.

Згідно з проектом закону, загрозами нацбезпеці в інформаційній сфері, зокрема, пропонується вважати “здійснення впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами”. Автори законопроекту пропонують вважати це складовою частиною “технологічного тероризму”.

СБУ надається право без рішення суду за допомогою провайдера блокувати доступ до будь-якого інформаційного ресурсу. Підставою для цього може бути рішення прокурора, слідчого, узгодженого з прокурором, або рішення РНБО.

“Очевидно, що зі вступом в дію даного закону “технологічними терористами” стануть Найєм, Лещенко та всі, хто завтра вийде вимагати скасування депутатського імунітету під Верховну Раду. Адже вони здійснюватимуть вплив на орган державної влади”, – написала Червакова.

Крім того, як зазначила Червакова, всі інформаційні ресурси, які висвітлюють ці події, стануть кандидатами на закриття.

Також в четвер у Верховній Раді буде узгоджуватися в цілому законопроект про кібербезпеку.

“Поправкою депутата Руслана Лук’янчука (фракція “Народний фронт”) в перехідних положеннях вносяться зміни до Закону “Про інформацію” – пропонується запровадити нове поняття – “технологічна інформація”. Це інформація про всі технологічні процеси в будь-яких галузях господарства, а також – інформація про процеси, що негативно впливають на стан здоров’я та безпеку людей, стану навколишнього природного середовища, економічної, політичної, соціальної стабільності суспільних відносин або провадження суб’єктами господарювання діяльності. Тобто, про все”, – написала Червакова.

Вона зазначила, що законопроект того ж змісту вносився урядом Арсенія Яценюка, однак він отримав негативний висновок комітету з питань свободи слова та інформполітики і не потрапив на голосування.

Водночас голова Центру інформації про права людини Тетяна Печончик наголошує на небезпеках прийняття законопроектів № 6674 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення відкритості для суспільства інформації про фінансування діяльності громадських об’єднань та використання міжнародної технічної допомоги” та № 6675 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення відкритості для суспільства інформації про фінансування діяльності громадських об’єднань та використання міжнародної технічної допомоги”.

“Сьогодні Рада вчергове спробує прикрутити гайки і обмежити роботу громадських організацій в Україні. У порядку денному з самого ранку – чергова спроба внести на розгляд два президентські законопроекти – 6674 і 6675. Їх пропонують на зміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів, але на ділі нове законодавство ще гірше”, – пише Печончик на своїй сторінці у Фейсбук.

Вона закликає депутатів не голосувати за ці закони.

Адже, по-перше, за її словами, “законопроекти створюють для держави зручний інструмент для розправи над неугодними їй громадськими організаціями. Створення важелів впливу на громадськість пропонується здійснити за рахунок встановлення додаткових зобов’язань щодо регулярної звітності. Крім цього, проектами пропонуються доволі радикальні міри у разі порушень – виключення з реєстру неприбуткових організацій, що фактично блокує діяльність громадських організацій”.

Вона нагадує, що зараз громадські організації вже подають державі наступні звіти: про використання доходів ГО у строк 60 календарних днів наступного звітного року, фінансовий звіт, звіт про діяльність громадської організації (1 раз в рік органам статистики), податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (кожен квартал фіскалам), звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації), застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування (фіскалам). Крім того, якщо ГО отримує кошти міжнародних донорів, вона окремо звітує за кожну потрачену копійку перед ними.

По-друге, наголошує правозахисниця, законопроект ставить під загрозу і робить неможливою роботу громадських організацій в зоні конфлікту, наприклад, в окупованому Криму.

“Усіх тих, хто збирає і документує порушення прав людини, допомагає жертвам, надає правові консультації, захищає їх в так званих судах. В той час як держава Україна сама не може захищати права своїх громадян на окупованому півострові, туди не має доступу жодна міжнародна організація (ООН, ОБСЄ, Рада Європи), здавалося б, неможливу роботу проводять правозахисні організації. Зрозуміло, що така робота переважно є непублічною з метою захисту тих, хто працює безпосередньо в Криму”, – пише Тетяна.

За її словами, у цьому контексті вимога публікувати список із 10 співробітників ГО, які отримують найбільші зарплати в організації, а також дані про інших контрагентів, стане знахідкою для російської ФСБ і поставить під величезний і невиправданий ризик роботу організацій, що працюють в зоні конфлікту. ГО будуть змушені або згорнути свою роботу там, або порушувати закон для захисту своїх активістів, що зрештою призведе до втрати статусу неприбутковості і зупинки їх роботи.

Крім того, на думку Печончик, така вимога є незрозумілою, бо держава і фіскальні органи і так мають дані про зарплати співробітників і сплачені податки.