У МВС визнали необхідність реформування інституту прописки

У Міністерстві внутрішніх справ вважають, що реформування інституту реєстрації місця проживання і спрощення цього процесу для громадян є нагальною проблемою у сучасному українському суспільстві.

Про це заявила заступник міністра внутрішніх справ Тетяна Ковальчук 26 червня під час круглого столу в МВС, проведеного у партнерстві з Центром інформації про права людини.

“Система реєстрації має надавати людині можливості, а не обмеження. Реалізація прав має відбуватися не там, де стоїть штамп у паспорті, а безпосередньо за місцем проживання. Кожна людина повинна мати вільне право доступу до освіти, медицини, право обирати місцеву владу”, – наголосила Тетяна Ковальчук.

За її словами, існуюча система реєстрації не ефективна. Вона не виконує покладені на неї функції, оскільки викривляє державну статистику щодо територіального розміщення населення, створює диспропорцію у наповненні місцевих бюджетів, обмежує доступ населення до отримання адміністративних та медичних послуг.

Тетяна Ковальчук додала, що  проблема реєстрації місця проживання стала особливо актуальною після появи великої хвилі внутрішньо переміщених осіб. Згідно з офіційною статистикою, у 2014-2015 роках обсяги вимушеної міграції перевищували обсяги внутрішньої міграції вдвічі.

У свою чергу керівник проектів Центру інформації про права людини Людмила Янкіна вважає дуже важливим, що вирішення проблем з із реєстрацією місця проживання нарешті вийшло на новий рівень.

“Нарешті ми досягли того рівня, коли в одному місці зібрались усі ключові відомства, громадські та міжнародні організації з метою конструктивного діалогу заради реформування чинної системи реєстрації місця проживання в Україні. Оскільки сьогодні ми маємо багато викликів, які впливають на життя мільйонів людей і при цьому пов’язані не лише зі збройним конфліктом та окупацією територій, а і з неузгодженістю роботи відомств”, – говорить Янкіна.

За її словами, реформована українська система реєстрації місця проживання має, у першу чергу, бути орієнтованою на потреби людини та надавати можливість реалізувати усі свої права там, де є її центр життєвих інтересів.

“У цьому полягає концепція надання послуги реєстрації у більшості цивілізованих країн – за декларативним принципом людина потрапляє до реєстрів місцевих громад та безперешкодно користується державними сервісами, розрахованими на неї, де б вона не жила”, – говорить Янкіна.

Вона наголошує, що у продовження круглого столу має бути створена міжвідомча робоча група із залученням представників громадських та міжнародних організацій, яка має напрацювати проект змін у законодавство.

В свою чергу, заступник голови Центральної виборчої комісії Жанна Усенко-Чорна зазначила, що для ЦВК питання реєстрації місця проживання є одним із ключових.

“У 2019 році ми чекаємо на чергові вибори. Ми матимемо близько одного мільйону громадян України, які не зможуть скористатися своїм виборчим правом тому, що вони не мають реєстрації. Ми сподіваємось на найшвидше вирішення цієї ситуації”, – додала вона.

МВС пропонує впровадити декларативну модель реєстрації місця проживання. Спростити процес реєстрації за допомогою використання онлайн-сервісів або шляхом збільшення функціоналу Центрів надання адміністративних послуг.

“Це надасть можливість ЦНАПам безперешкодно реєструвати місце проживання”, – запевнила заступник міністра внутрішніх справ.

У свою чергу правовий аналітик благодійного фонду “Право на захист” Ксенія Карагяур зауважила, що під час реформування має бути виключена загроза адміністративної відповідальності внутрішньо переміщених осіб, які за незалежних від них причин не можуть зареєструвати своє місце проживання на непідконтрольних територіях. Або має бути розроблена процедура реєстрації місця проживання на непідконтрольних територіях.

Також, на думку Карагяур, повноваження розпорядника Єдиної інформаційної бази даних про ВПО мають бути передані Міністерству з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб.

У заході взяли участь представники Державної міграційної служби України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, Міністерства соціальної політики, Міністерства юстиції, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Центральної виборчої комісії, Державної служби статистики, Пенсійного фонду, Служби безпеки України, Ради Європи, Української Гельсінської спілки з прав людини, Міжнародної організації з міграції, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, Данської Ради у справах біженців, Центру інформації про права людини, інших міжнародних та громадських організацій.