У 2014 році ЗМІ найчастіше ображали українців, росіян та чеченців – дослідження

Дата: 25 Листопада 2015
A+ A- Підписатися

У друкованих ЗМІ в 2014 році монітори зафіксували 173 випадки використання мови ворожнечі, в інтернет-ЗМІ – 135, на телебаченні – 116. 

Як повідомляє кореспондентка Центру інформації про права людини, про це розповів Максим Буткевич, співкоординатор Проекту “Без кордонів” ГО “Центр Соціальна Дія”, презентуючи результати проведеного проектом моніторингу мови ворожнечі в українських ЗМІ за 2014 рік. 

Журналісти частіше цитують ксенофобів, аніж самі висловлюються так, кажуть експерти. 

Фахівці моніторили новини в інтернет-ЗМІ (“Радіо Свобода”, “Українська правда” та “Кореспондент”), 15 друкованих ЗМІ ( “Дзеркало тижня”, “Фокус”, “Факти”, “Сегодня”, “Газета по-українськи”). Також аналізували вечірні випуски новин на 7 телеканалах (Інтер, 1+1, Новий канал, ICTV, TVi, ТРК Україна та СТБ). 

%%GALLERY%%

“Ми враховували цитування, які містили ксенофобські висловлювання, як випадки мови ворожнечі“, – говорить правозахисник. 

Іноді журналісти цитували такі слова спікерів зі схваленням, іноді – із засудженням, але все одно ця думка таким чином поширювалася. 

При цьому цитування ксенофобських висловів – найбільш поширене у всіх досліджених сегментах ЗМІ. Особливо, коли йдеться про росіян, українців та чеченців. 

Наприклад, частіше, ніж очікували, правозахисники побачили в українських ЗМІ цитування російських посадовців та діячів, а також очільників “ДНР” та “ЛНР”. Переважно це було намагання поінформувати, які безглузді речі говорять ті чи інші персони.

Найбільше власних думок журналісти озвучували щодо представників ЛГБТ-спільноти, темношкірих людей та жінок. 

При цьому під час збройного конфлікту на Донбасі в образливих висловах як щодо росіян, так і щодо українців важко було відслідкувати, чи йдеться про представників етнічних груп, чи про мешканців цих країн, чи про представників офіційної влади. 

Найменше використання мови ворожнечі зафіксували у січні-лютому 2014 року. Зростання почалося навесні, після окупації Криму та першої хвилі міграції. Потім – спад у серпні, і знову зростання – ймовірно, каже Буткевич, після Іловайська, коли прийшло розуміння того, що ситуація з війною та переселенцями не є тимчасовою і набуває більшого масштабу. 

На третьому місці за результатами моніторингу у переліку груп, що ставали об’єктами мови ворожнечі, після українців та росіян – чеченці. Буткевич говорить, що це пов’язано з конкретним часовим проміжком у подіях на Сході, коли з’явилося багато озброєних загонів так званих “кадирівців”. 

Але цікаво, що вони найчастіше, на відміну від інших, не були позначені за політичною належністю або навіть за тим, яку сторону вони займають, вони були позначені за етнічною приналежністю, саме як “чеченці”. І вони виокремлювалися з-поміж усіх інших, наприклад: “сепаратисти, а особливо чеченські загони“, – говорить правозахисник. 

Згодом лунали протести та прохання від чеченської діаспори в Україні не вживати таких формулювань. 

Деякі результати моніторингу стали для правозахисників несподіваними, говорить Буткевич: “Серед 45 груп об’єктів мови ворожнечі не було, наприклад, біженців та мігрантів“. Але результати були би іншими, якби моніторинг охопив період висвітлення українськими ЗМІ погромів мігрантів з Азії у Західному Бірюльово у Москві або період кризи біженців у Європі чи терактів у Парижі. 

Головний редактор “Громадського радіо” Кирило Лукеренко говорить, що в його ЗМІ від працівників вимагають не вживати висловів, що можуть бути образливими для читачів. Але визнає, що в журналістів не завжди виходить сприймати події беземоційно, коли йдеться про особисте: “В нашому колективі є люди, яких війна і насильство змусили залишити місця, де вони жили. Вони переїхали до Києва, але в них в Криму та на Донбасі лишаються родини, знайомі, друзі. В них є, можливо, родичі та друзі, які загинули. І вони не можуть безсторонньо ставитися до подій. Дуже часто цей стрес виривається в матеріалах. Це, звичайно, погано, хоча я розумію, що дуже часто інакше бути не може, тому що всі ми люди. Не всі можуть бути роботами – на щастя, насправді”

Буткевич зазначив, що моніторинг планували розпочати 1 грудня 2013 року, але події на Майдані, а потім анексія Криму та збройний конфлікт на Сході змусили відсунути терміни дослідження, і, відповідно, оприлюднення результатів. 

За словами Буткевича, такі довготривалі моніторинги дозволяють визначати найбільш вразливі групи, відслідковувати рівень напруженості в суспільстві та вплив на нього публікацій у медіа, отримувати дані для аналізу та оцінки дотримання журналістських стандартів.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: