У журналістських публікаціях зустрічають порушення презумпції невинуватості через низьку якість оброблення пресрелізів – правозахисниця
Якість оброблення пресрелізів від правоохоронних органів у справах про колабораційну діяльність серед медійників доволі низька.
Такого висновку дійшла директорка Інституту масової інформації та членкиня Комісії з журналістської етики Оксана Романюк, прокоментувавши результати дослідження Semantrum про те, як медіа висвітлюють справи про колабораційну діяльність. Повністю дослідження офіційно Центр прав людини ZMINA представить 30 липня 2024 року.
Під час закритої дискусії правозахисники зауважували, що українські медіа не приділяють досить уваги судовим процесам у справах про співпрацю з ворогом, хоча суди над тими, кого підозрюють у колабораціонізмі, дуже цікавлять суспільство.
Як один з наслідків, почасти інформація про такі судові засідання передруковується переважно з офіційних джерел держорганів та не перевіряється журналістами. Через це, зокрема, людину можуть назвати колаборантом ще до рішення суду, що є порушенням презумпції невинуватості.
“Дослідження показало три ключові проблеми. По-перше, низьку якість оброблення пресрелізів від правоохоронних органів. Вона практично відсутня. Правоохоронні органи себе піарять і подають інформацію так, що справа вже вирішена, винуватець ніби вже отримав вирок і те, що йому оголосили підозру, – це вже фінальна стадія. Насправді ні, це лишень перший крок”, – пояснила Оксана Романюк.
Вона зауважила, що, подаючи інформацію з пресрелізів без оброблення, медійники порушують основоположне право людини – презумпцію невинуватості.
Не можна називати людиною винною до вироку суду. Журналісти мають писати до ухвалення вироку “підозрюваний”, а не “злочинець", – прокоментувала Оксана Романюк.
Вона пояснила, що друга проблема у висвітленні таких справ полягає в тому, що журналісти використовують хайпові слова, щоб привернути увагу аудиторії. Третя проблема – у стигматизації.
Є факти, коли журналісти у своїх публікаціях можуть стигматизувати цілу групу громадян, до прикладу називаючи колаборантами переселенців або всіх, хто проживає в певному регіоні.
“Це грубе порушення прав людини. Так просто не можна робити. Також нещодавно ми бачили матеріал, коли журналісти вирішили не просто взяти пресреліз правоохоронних органів, а глибше розкопати тему. Вони знайшли людину, яка підозрюється в колабораційній діяльності, поїхали до цієї сім’ї, зняли й показали великим планом обличчя батьків, сестер, дітей. Вони не дотичні до цього злочину, Але їм створили такі умови, що їм треба змінювати місце проживання, бо з ними можуть розправитися”, – розповіла Оксана Романюк.
Вона нагадала, що демонстрація до рішення суду фотографій підозрюваного та вказування навіть ідентифікувальних ознак – це грубе порушення.
“Умовно кажучи, що людина ходить у червоній куртці й проживає в такому селищі. Медійники показують у своєму матеріалі людину з червоною курткою та вказують назву селища. Цю людину може покарати суд Лінча навіть до досудового розслідування та до рішення суду. Потрібно думати про потенційні наслідки публікації, адже це вкрай серйозне обвинувачення. Ми не знаємо, чи дійсно ця людина колаборант. Можливо, це помилка, і хтось на неї настукав”, – сказала правозахисниця Оксана Романюк.
Голова Медійної ініціативи за права людини Ольга Решетилова навела як приклад справу Світлани Оголь із села на Миколаївщині, яку обвинувачують у державній зраді: вона нібито здала окупантам місцевого ветерана АТО і ті його закатували. За її словами, хтось у селі вказав на неї, тому що вона зіткнулася з проблемними обставинами в житті. Велика кількість односельців свідчила в суді, що вона не могла здати росіянам ветерана АТО. У цю версію слідства не повірили навіть рідні вбитого учасника АТО, адже Світлана Оголь була його однокласницею.
Оксана Романюк закликала медійників висвітлювати такі історії з дотриманням професійних стандартів та Кодексу етики українського журналіста.
“Потрібно пам’ятати, що журналістика виконує функцію захисту прав людини та відіграє освітню роль”, – резюмувала вона.
Журналіст видання “Ґрати” Олексій Арунян також радить медійникам критично ставитися до пресрелізів правоохоронців та перевіряти факти, звертаючись до протилежної сторони по коментар, зокрема, через адвоката, членів родини, шукаючи додаткові дані з Єдиного реєстру судових рішень або відвідуючи судові засідання.
Олексій АрунянЖурналіст нарікає на якість пресрелізів Національної поліції України та Служби безпеки України, які розслідують злочини колабораційної діяльності. На його переконання, важливо дотримуватися професійних обов’язків, оскільки, найімовірніше, у таких пресрелізах міститимуться деякі відомості або твердження, що не відповідають дійсності.
Як приклад він навів пресреліз СБУ про затримання електрика з Лимана Донецької області Дмитра Гарасименка. Вивчивши справу, медійник з’ясував, що пресреліз української спецслужби суперечить фактам та матеріалам кримінальної справи. За його словами, обвинувачуваний не міг знеструмити частину Донеччини. Cаме електропостачання в Лимані зникло ще до боїв у місті, і його не було під час усього періоду тимчасової окупації міста.
У пресрелізі СБУ стверджувалося, що затриманий підтримував російських загарбників, тоді як на судовому засіданні він говорив, що не підтримував та не підтримує Росію. А посаду електрика обійняв, бо місцеві мешканці потребували електроенергетики та коштів на існування.
СБУ відмовилася зустрічатися з журналістом, а інтерв’ю з прокурором засвідчило формальний підхід до розслідування кримінальної справи.
“Я ніколи не покладаюся на пресрелізи. Я використовую інші джерела інформації замість пресрелізів. Це можливо”, – прокоментував медійник.
Голова Медійної ініціативи за права людини Ольга Решетилова нагадала, що слідчі органи в Україні досі керуються у визначенні своєї ефективності системою показників. Правозахисниця згадала дослідження, яке виявило, що редакції не готові виділяти ресурси на висвітлення розгляду справи в суді від початку її розгляду та до завершення.
Ольга Решетилова“Журналісти не готові виділяти роки свого життя на висвітлення однієї справи. Розгляд кримінальних справ затягуються. Щоб висвітити справу, ти добираєшся до Лимана, Старобільська чи Новоайдара протягом двох днів, на перекладних, іноді ризикуючи життям через прильоти поряд. А тобі в суді кажуть: “Ой, а ми вирішили перенести справу і вас не повідомили”, і оголошень про перенесення розгляду також немає. Є багато причин, чому медіа не висвітлюють такі справи глибоко”, – розповіла Ольга Решетилова.
Вона переконана, що донори мають підтримувати редакції, які займаються глибинною судовою журналістикою, та громадські організації, які моніторять такі судові засідання.
Раніше заступниця керівниці Моніторингової місії ООН із прав людини Ноель Калгун висловила переконання, що Україні варто оновити законодавство про колабораційну діяльність. І хоча у Верховній Раді є низка законодавчих ініціатив щодо оновлення законодавства для того, щоб воно чіткіше відповідало міжнародним стандартам, проте ці законопроєкти зараз не рухаються.
Директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова звернула увагу на небезпеку ухвалення законопроєкту №7033-д, що може закрити всі судові вироки, зокрема, в справах про колабораційну діяльність із 2022 року. На переконання Олексія Аруняна, такий крок Верховної Ради унеможливить медійникам відстежувати питання досягнення справедливості в цій категорії кримінальних справ, що ускладнить реінтеграцію звільнених територій у конституційний простір України.
Як відомо, наразі правоохоронці порушили понад 8 тисяч кримінальних справ за статтями про колабораційну діяльність. Українські суди ухвалили 1 561 вирок, з них лише один виправдовувальний.
Фокус-групові дискусії в деокупованих громадах Харківської, Херсонської та Миколаївської областей від Школи політичної аналітики НаУКМА показали, що в українців високий запит на справедливість у справах про колабораціонізм. Експерти прогнозують, що з часом він тільки зростатиме.
