У висвітленні війни є певний перекіс і недоопрацьовані теми — журналістка Наталя Нагорна

У висвітленні військових подій в Україні є певний перекіс: деякі теми обговорюються дуже широко, а інші, не менш важливі, висвітлюються мало.

Таку думку висловила спеціальна кореспондентка ТСН “1+1” Наталя Нагорна, яка вже багато років працює в зоні бойових дій на Донбасі, під час експертного обговорення “Як змінилася робота медіа після року повномасштабної війни”

Наталя Нагорна. Джерело: фейсбук-сторінка журналістки

“Наприклад, всі знають про ситуацію навколо Бахмута. А у Вугледарі за останні пів року було пару журналістів. Ми не висвітлюємо, що там відбувається. Хто скаже, що зараз відбувається в Авдіївці не з випадкового відео з телеграм-каналів?” — сказала вона.

Журналістка уточнила, що звісно є моменти, коли журналістів неможливо доставити в якусь точку, особливо, коли їх багато. На її думку, тут важлива співпраця з військовими кореспондентами, саме військовими, які можуть заїхати туди, куди не потраплять цивільні.

“Мені б хотілося розраховувати на допомогу військових кореспондентів, які висвітлять теми, які “провисають” через якісь безпекові моменти”, — уточнила вона.

Також, на думку медійниці, майже рік в українській (і не тільки) журналістиці “провисає” медична тема.

“Нам нарешті пообіцяли, що буде змога працювати журналістам у шпиталях, лікарнях, знімати, як надають медичну допомогу пораненим. Бо в березні ми ще знімали, але вже довгий період такої змоги не маємо. Був довгий період, коли дозволили знімати стабілізаційний пункт у Бахмуті. Але насправді медична тема дуже недовисвітлена, на мою думку і багатьох моїх колег”, — вважає вона.

Однією з головних медійних проблем попереднього року війни Наталя Нагорна назвала невисвітлення перемог українських військових. Наприклад, деокупації Херсона.

“Зараз формується майбутній національний архів, і він поки що виглядає дуже дивно: відео поганої якості з тік-току, інстаграму, телеграму тощо. Це не той архів, який ми хотіли отримати. Якби в момент, коли наші військові заходили в Херсон, було відзняте якісне відео, оперативно перегнане й отримане телеграм-каналами, проблеми порушення правил роботи журналістами в зоні бойових дій не було б”, — сказала медійниця.

Те ж саме стосується й Харківської кампанії, коли вітчизняних журналістів попросили не знімати, проте іноЗМІ мали такий дозвіл. Або ситуація, коли іноземним ЗМІ забезпечували доступ на острів Зміїний, а вітчизняним журналістам багато разів відмовляли, уточнила Нагорна.

З плюсів, які отримала українська журналістика за попередній рік (але це напрацьовувалося й у попередні роки) — пресофіцери ЗСУ. Зараз серед них багато ексжурналістів, серед них Нагорна згадала, зокрема, Олексія Кашпоровського та Євгена Назаренка. Вона наголосила на тому, що це люди, які знають, що треба журналістам, тому до них хочуть потрапити дуже багато представників медіа.

Водночас Нагорна наголосила на тому, що ефективно працювати в зоні бойових дій чи наближеній до неї у журналістів є можливість, завдяки особистим зв‘язкам з командирами, військовими та пресофіцерами.

“Скажу на прикладі свого лютневого відрядження на Донеччину. Працювали не завжди там, де і як нам хотілося, але моя знімальна група повернулася цілою-здоровою, і це надзвичайно важливо, до того ж ми відзняли великий обсяг матеріалу. У нас один раз навіть було два знімання на день з різними бригадами завдяки тому, що є довіра з боку пресофіцерів, у військових є бажання, аби їхня робота, їхній подвиг був зафіксований, щоб їх побачили вдома, це зараз теж важливо. Але переважно це робота артилерії та танків”, — сказала вона.