У селі Пужники на Тернопільщині під час ексгумаційних робіт виявили останки 42 людей

Під час ексгумації в селі Пужники на Тернопільщині виявили рештки 42 осіб. Роботи завершено, і експедиція переходить до етапу ідентифікації. 

Про це повідомив заступник міністра культури та стратегічних комунікацій України з питань європейської інтеграції Андрій Наджос, пише “Суспільне Тернопіль”.

Фото: Суспільне Тернопіль

Українська частина наукової експедиції надіслала фото, які підтверджують завершення пошуків. Усі останки вже вилучено.

ДНК-аналіз проводитимуть у Польщі. Польська сторона заздалегідь поінформувала українську, що взяла зразки ДНК у родичів людей, які раніше мешкали в Пужниках. Це дозволить ідентифікувати загиблих.

Наджос розповів, що Польща запропонувала провести дослідження спільно й українська сторона підтримує цю ідею як крок до конструктивного діалогу з питань спільної історії.

Під час розкопок також знайшли багато артефактів. Частина останків опинилася в корінні дерев, які довелося зрізати: їхній вік свідчить, що поховання могли відбутися як у 1945 році, так і раніше. Роботи ведуться на території старого цвинтаря, тому потрібно додаткове дослідження, щоб з’ясувати точні дати поховань.

Також він зазначив, що, можливо, вдасться підготувати спільний українсько-польський звіт, який підпишуть антропологи, судмедексперти та історики обох сторін. Це, за його словами, допоможе уникнути спроб перекручування фактів.

Польські медіа раніше припускали, ніби під землею можуть бути останки від 80 до 130 людей. 

“Наразі ми маємо цифру 42, тому можна робити висновок, наскільки це відповідало очікуванням польської сторони. Спільний звіт – це предмет для переговорів. Він залишається на столах обох делегацій. Сподіваємося, вийдемо на якесь спільне рішення”, – додав Наджос.

Раніше “Суспільне” інформувало, що ексгумовані останки планують перепоховати в Пужниках. Польська сторона погодилася на таку пропозицію. Йдеться про індивідуальні поховання, адже польська традиція не передбачає масових. За словами Наджоса, поховання, ймовірно, відбудеться влітку – потрібно підготувати труни, а також запросити родичів загиблих, щоб вони могли вшанувати пам’ять своїх предків відповідно до християнських традицій.

6 травня польське міністерство культури, фонд “Свобода та демократія”, Поморський медичний університет та Інститут національної пам’яті Польщі оприлюднили спільну заяву. У ній зазначається, що серед знайдених фрагментів скелетів є останки чоловіків, жінок і дітей.

Наджос наголосив, що події в Пужниках не варто пов’язувати з Волинською трагедією. Він пояснив, що польські медіа на початку спілкування часто згадували Волинь, проте навіть географічно це зовсім різні історії.

“Щодо трактування, я все-таки не став би це робити, оскільки я не працюю в Інституті національної пам’яті, я працюю в Міністерстві культури та стратегічних комунікацій, і завдання нашого міністерства було створити належні умови для того, щоб польська сторона могла працювати в спокійних, правильних умовах, у безпечних умовах на території України”, – підкреслив він.

Українська сторона дотримується принципу паритетності – ще в грудні обидві сторони обмінялися списками, і тепер українські фахівці очікують на дозвіл провести пошукові роботи в Польщі. Утім, про це говоритимуть уже після завершення всіх процесів у Пужниках.

Раніше ZMINA писала, що Пужники – село, історія якого почалася ще у XVIII столітті як частини містечка Бариш. Мешкали там переважно польські римо-католики.

У роки Другої світової війни село стало базою для польської Армії крайової. Українсько-польське протистояння почалося тут ще 1943 року, втім лише в 1945-му курінь УПА “Сірі Вовки” під керівництвом Петра Хамчука вирішив остаточно знищити польський опорний пункт у Пужниках. Згадка про ці події є, між іншим, у “Літописі УПА” від 1989 року. 

Очевидці пригадували, що в ніч із 12 на 13 лютого Пужники оточили з кількох боків, коли там змінювалась охорона, призначена радянською владою. Найбільше загиблих могло бути в “Борковському рові”, що пролягав через село. За кілька днів після трагічних подій селяни перебралися до інших місць, а згодом населений пункт зник. 

“Це було гарне місце для розташування військових підрозділів. А радянський режим боровся проти українського збройного підпілля, і була така тенденція: всі хутори, менші села ліквідовувати і стерти з карти, щоб укрупнювати населені пункти, бо так легше контролювати, щоб вибити соціальну базу для УПА”, – пояснював журналістам “Радіо Свобода” історик Микола Посівнич.

Польсько-українські дослідники лише у 2023-му знайшли перші рештки тіл людей, вбитих ще 1945 року. Рідні тих, хто мешкав у селі, створили сайт про його історію та фейсбук-спільноту, де збирають архівні матеріали.