У Лондоні відкрився перший у світі Музей бездомності
У Лондоні відкрився перший у світі Музей безпритульності, де відвідувачам розповідають про досвід бездомних людей. Музей був заснований 2015 року, але майже 10 років не мав постійного приміщення і переміщувався. Тепер він відкрився в парку Фінсбері на півночі Лондона.
Про це повідомляє Bloomberg.
Фото: Lucinda MacPherson“Ми хочемо трохи змінити сценарій того, що люди говорять про безпритульність. Є багато сенсаційності та жалю, багато історій про потерпілих. Ми вкладаємо в цю виставку багато мудрості, багато творчості. І знаєте, коли настане апокаліпсис, саме ті, хто постраждав від цих проблем, матимуть багато відповідей”, – зазначив менеджер музею Адам Геммінгс.
Одна з історій має назву “Як пережити Апокаліпсис”. У ній зображається досвід колишнього заможного фінансового працівника, який раніше жив у багатстві та комфорті в Японії. Його повна історія не розкривається, але відомо, що чоловік опинився на вулицях Лондона після лікування від раку. Він зігрівався взимку у флісовій куртці, яку отримав у благодійній організації і яка мала логотип фірми, де він раніше працював.
Це одна з багатьох історій, які можна почути в новому музеї. Його відкриття, як зазначає Bloomberg, є дуже своєчасним. По всій Великій Британії 290 тисяч домогосподарств шукали допомоги через бездомність у 2022 році, і, згідно з останніми даними, кількість людей, розміщених у тимчасовому житлі, за останнє десятиліття подвоїлася.
Багато людей усе ще не можуть отримати допомогу, а кількість бездомних на вулицях країни за минулий рік збільшилася на 26%. З орендними платами, які зростають швидше за основну інфляцію, та гострою кризою вартості життя, яка лише починає слабшати, ситуація лише погіршується. Люди, чиї історії досліджує цей музей, не лише стикаються з нерозумінням та ігноруванням з боку земляків, а й з кожним роком стають численнішою групою.
Музей, намагається поєднати історії, освіту та адвокацію, зосереджені на досвіді бездомних людей і має нетрадиційну структуру. Замість колекції предметів у скляних вітринах музей пропонує інтерактивний досвід, де волонтери діляться історіями, демонструючи предмети з колекції – усі вони зібрані через пожертви від їхніх колишніх бездомних власників – для невеликих груп відвідувачів, використовуючи точні цитати колишніх власників. Це не лише потужне та гуманне занурення в досвід бездомних, але й виклик усталеним уявленням про те, що мають демонструвати музеї.
Кожен предмет розкриває разючу історію: приміром, грубо оброблена деревʼяна палиця, обмотана клейкою стрічкою, використовувалася як імпровізована заміна милиць, які бездомний чоловік з хронічним болем у спині залишив в автобусі. Ледь здатний ходити тротуаром, він знайшов шматок викинутої деревини в саду і виявив, що заокруглений кінець ідеально підходить для його руки.
Спочатку чоловік використовував палицю, щоб зійти з тротуару, але потім почав користуватися нею повсякчас. Зрештою, він навіть прикрасив її ручку скляним оком, що, як він вважав, перегукувалося з його улюбленим романом Ієна Бенкса “Осина фабрика”. Ця деревина, яка перетворилася з викинутого предмета на інструмент і товариша, показує, як навіть простий предмет може стати для когось опорою і розкрити складні асоціації, які не відповідають загальноприйнятим уявленням про бездомних.
Нагадаємо, що у квітні в Ужгороді відбулася презентація онлайн-музею “Пораймос на Закарпатті”, у якому представлено експозиції однієї з найтрагічніших сторінок історії ромів – геноциду під час Другої світової війни. Творці музею переконані: майбутнім поколінням слід пам’ятати про трагічні сторінки історії, щоб такі вияви нелюдського поводження ніколи не повторилися.
