У Києві презентували документальну стрічку “Поверніть мені ім’я” про зниклих безвісти військових

У столичному кінотеатрі “Жовтень” відбулася прем’єра документального фільму “Поверніть мені ім’я“. Стрічка, створена воєнним кореспондентом “Радіо Свобода” Мар’яном Кушніром, висвітлює складний процес пошуку, ідентифікації та повернення тіл загиблих захисників України. Захід зібрав понад 400 відвідувачів, серед яких були родини зниклих безвісти, правозахисники, журналісти, військові та посадовці.

Про це повідомляє кореспондентка видання ZMINA, яка відвідала прем’єру.

Фільм фокусується на роботі пошуковців, експертів з молекулярно-генетичних досліджень та родинах безвісти зниклих, які місяцями або роками живуть у невідомості.

Фото: ZMINA

Окрім особистих історій, у стрічці детально показано роботу спеціалістів науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів МВС у різних регіонах України. Глядач бачить весь шлях ідентифікації: від опрацювання складних біологічних зразків та виділення ДНК-профілів до їхнього внесення в спеціалізовану базу даних.

“Ми оглядаємо тіла на наявність поранень, фіксуємо знайдені особисті речі, одяг та взуття“, – розповідає про специфіку своєї праці одна з фахівчинь центру.

Також у стрічці показано процес здавання біоматеріалу та виснажливе чекання результатів генетичної експертизи.

“Інколи важко дібрати слова підтримки для рідних, оскільки їм доводиться проходити складний та виснажливий шлях пошуку близьких”, – каже працівниця одного з дніпровських НДКЦ.

За словами автора проєкту Мар’яна Кушніра, який працює в зоні бойових дій понад 11 років, ідея створення фільму виникла через постійні запити від родичів бійців, яких він знімав на передовій.

“Історія розпочинається на полі бою, а завершується, коли тіла загиблих воїнів знайшли і повернули рідним. Важливо розуміти, що кожен зниклий – це ім’я, яке потрібно знайти і повернути додому“, – зазначає Кушнір.

Редактор стрічки Дмитро Джулай підкреслив масштабність проблеми, навівши актуальні статистичні дані. За його словами, станом на кінець 2025 року офіційна кількість безвісти зниклих сягала 80 тисяч осіб. Мета фільму – спонукати глядача сприймати ці цифри не як статистику, а як сукупність конкретних людських життів.

Окрему увагу в стрічці приділено роботі асоціації “Плацдарм” та її керівника Олексія Юкова, який займається пошуковими місіями протягом 27 років. Його команда працює в надскладних умовах, намагаючись повернути родинам можливість поховати своїх близьких.

“Ми рятуємо не мертвих, ми рятуємо живих. Бо першочергово йдеться про родини, які чекають. Люди повинні розуміти, що ціна нашої свободи і миру в містах – це життя воїнів на фронті“, – наголосив Юков.

Стрічка демонструє виснажливу роботу пошукових груп, коли волонтери знаходять у полях муміфіковані тіла військових. Обережно збираючи рештки в чорні пакети чи рюкзаки та долаючи величезні відстані, їх зносять до машин.

“Ми забираємо всі тіла, які знаходимо, зокрема й росіян. Згодом їх можна буде обміняти на тіла наших полеглих героїв“, – пояснює Олексій Юков.

Під час вступної промови очільниця Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук висловила сподівання, що фільм стимулює державні органи до створення “єдиного вікна” для допомоги сім’ям зниклих, щоб спростити бюрократичні процедури, з якими вони стикаються.

На презентації також була присутня героїня фільму Вероніка Куковицька, чий чоловік Владислав вважався зниклим протягом 11 місяців. Вона розповіла, що участь у зніманні стала для неї можливістю зберегти пам’ять про чоловіка та підтримати тисячі інших родин, які досі чекають на звістку.

“Коли мені передали обручку чоловіка, я сказала батькам, що нарешті наші обручки возз’єдналися, хоч і в такий спосіб. І це кільце стало символом пам’яті про нього”, – розповідає у фільмі жінка.

Відомо, що від 24 лютого 2022 року, відбиваючи напад РФ, загинули щонайменше 55 тисяч українських військових. 

На сьогодні в реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин містяться записи про понад 80 тисяч осіб, серед яких є як військові, так і цивільні. Відомство отримує інформацію про зниклих бійців від військових частин, ТЦК та рідних. Що стосується цивільних, то до поліції здебільшого надходять дані про зниклих безвісти від сімей, друзів та представників РФ. Останні часом також можуть надати якусь інформацію про цих людей.