У Києві презентували другий том Енциклопедії переслідувань у Криму

Дата: 25 Лютого 2020
A+ A- Підписатися

В Українському кризовому медіацентрі презентували другий том Енциклопедії репресій у Криму.

Про це повідомляє кореспондент ZMINA.  

Другий том представлений аналітичними матеріалами, короткими описами окремих кейсів порушень прав людини та охоплює період із 20 лютого 2014 до 31 грудня 2018 року. 

До другого тому ввійшла інформація про індивідуальні порушення прав людини, зокрема вбивства, викрадення, насильницькі зникнення, тортури, негуманне поводження. Окрім цього, енциклопедія містить дані про порушення міжнародного гуманітарного права, незаконні та свавільні проникнення на приватну територію та територію юридичних осіб, а також про обмеження основоположних свобод – свободи слова, свободи віросповідання, свободи спілкування рідною мовою. 

Укладачі енциклопедії зараховують до порушень міжнародного гуманітарного права призов мешканців півострова до російської армії, переміщення їх до будь-яких місць дислокації в Росії та за кордоном, транспортування на територію РФ засуджених громадян України, зміну демографічного складу населення та примусове громадянство. 

Експерти зауважують: якщо, попри перепони, кримчани відмовилися від російського громадянства, вони лишились у статусі іноземців у себе ж удома, що призвело до обмеження їхніх прав, аж до ризику бути депортованими із забороною в’їзду до Криму. З отриманням російського громадянства українцям нав’язали обов’язки громадянина РФ, включно зі службою в російській армії. 

Правозахисники звертають увагу, що процедура відмови від автоматичного набуття російського громадянства була нелегкою: подати заяву можливо було протягом двох тижнів і спершу – лише в чотирьох центрах на всю територію півострова. Окупаційна влада за п’ять днів до закінчення кінцевого терміну відкрила ще три центри в трьох містах Криму.  

“За свідченнями очевидців, вимоги до пакета документів, які потрібно було подати разом із заявою, кілька разів змінювали. Унаслідок таких умов багато охочих фізично не змогли відмовитися від російського громадянства. Ті, хто відмовився, попри всі перешкоди, опинилися в статусі іноземців у себе ж удома, що призвело до суттєвого обмеження їхніх прав, аж до ризику бути депортованими із забороною на в’їзд до Криму”, – каже аналітикиня з міжнародного права “КримSOS” Анастасія Донець.

Анастасія Донець

Укладачі енциклопедії зауважують, що Росія цілеспрямовано змінює демографічну ситуацію на півострові, заохочуючи, зокрема, переїзд до Криму своїх громадян та витісняючи нелояльних громадян України. У “Крим SOS” кажуть, що у зв’язку з репресіями та під загрозою депортації півострів покинули щонайменше 43 тисячі громадян України, які проживали там на момент анексії. Натомість на територію Криму переселилися понад 500 тисяч росіян.

Призов на півострові почався з весни 2015 року. Окупаційна влада відкрила щонайменше 86 кримінальних справ проти кримчан за ухилення від військової служби в Збройних силах РФ, мінімум 60 осіб уже притягнули до кримінальної відповідальності, розповідає Анастасія Донець.

Правозахисники нагадують, що після п’яти місяців служби кримчан можуть скерувати до будь-якого іншого місця дислокації російської армії – до Російської Федерації, на Донбас або до Сирії

Окрім цього, в енциклопедії наводять приклади порушення права на самовизначення корінного народу Криму – кримських татар.

“Це порушення виявляється в трьох формах: заборона представницьких органів кримськотатарського народу та переслідування їхніх представників, знищення незалежних кримськотатарських ЗМІ та обмеження у використанні кримськотатарської мови… Переслідування кримськотатарського народу супроводжується масштабною кампанією російських ЗМІ, які намагаються показати кримських татар потенційно небезпечною групою, схильною до екстремістських дій, а їхні релігійні спільноти та представницькі органи – екстремістськими організаціями, що мають на меті дестабілізацію ситуації в Криму”, – пояснила Анастасія Донець.

Меджліс кримськотатарського народу Росія занесла до списку заборонених організацій із квітня 2016 року та проігнорувала засудження цього кроку міжнародною спільнотою. Укладачі енциклопедії зауважують, що заборона меджлісу призвела до утисків політичних, громадських та культурних прав усіх кримських татар. 

За належність до нього можлива кримінальна відповідальність до восьми років позбавлення волі. На півострові членів меджлісу переслідують не за безпосередньо членство, а на основі сфабрикованих доказів, зокрема переховування екстремістів, диверсійної діяльності, зберігання наркотиків та зброї. Сотні кримських татар зазнали переслідувань за етнічне походження та політичні погляди. У багатьох випадках, каже Анастасія Донець, людей переслідували за дії, вчинені ще до початку окупації.

Окупаційна влада обмежує використання кримськотатарської мови, хоча де-юре вона є державною на території Криму. Судові засідання або переносяться, якщо учасники процесу заявляють про перекладача, або ж вони зрештою проводяться виключно російською мовою.

Також автори другого тому зафіксували випадки скорочення часу побачень затриманих із рідними та дисциплінарних стягнень у зв’язку з тим, що вони розмовляли кримськотатарською.

Навчання у школах – виключно російською мовою. Кримськотатарську можливо вивчати лише до 9-го класу за письмовою заявою батьків. Водночас зафіксовано факти тиску адміністрації на батьків, щоб стримати їх від таких прохань. Викладання кримськотатарської мови не зараховується до педагогічного стажу викладачів.

Усі 12 незалежних кримськотатарських ЗМІ, які існували на півострові на момент окупації, через переслідування залишили територію Криму.

“За офіційною інформацією окупаційної влади, у Криму діє від 40 до 65 кримськотатарських ЗМІ. Але мовлять вони російською, хоча в реєстрах вказані як такі, що здійснюють мовлення кримськотатарською. Управління Верховного комісара ООН з прав людини зазначає, що засоби масової інформації мовами меншин, які продовжили роботу і пройшли процедуру перереєстрації, не публікують політичних матеріалів або підтримують позицію окупаційної влади. Де-факто влада чинить тиск на редакції ЗМІ через залякування, систематичні допити персоналу, скорочення фінансування та цензуру”, – каже Донець.

Дослідження ґрунтується на повідомленнях ЗМІ, документах, виданих окупаційною владою, на доповідях правозахисних організацій та опитуваннях моніторів “КримSOS” свідків та постраждалих від порушень прав людини. 

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: