У курському СІЗО українських цивільних полонених називають “обмінним фондом”

Фермера та підприємця Євгена Гуменюка із міста Токмак, що в Запорізькій області, російські військові викрали 26 березня 2022 року. Спочатку його відвезли до Мелітополя. Звідти відправили до Оленівки, а згодом – до Курська. Його й досі утримують у курському СІЗО та не допускають до нього адвоката.

Водночас наглядачі в’язниці називають усіх полонених цивільних “обмінним фондом”.

Про це журналістам ZMINA розповіла дружина полоненого Катерина Гуменюк.

За словами жінки, Євгена Гуменюка викрали на блокпості в селі Покровське 26 березня 2022 року. Вона припускає, що росіяни могли затримати її чоловіка, щоб потім привласнити його бізнес. 

Тривалий час після незаконного затримання фермера його родина не мала жодної інформації про те, де утримують чоловіка та в якому він стані. 

“Після того як його викрали, ми навіть не знали, чи Євген живий”, – згадує жінка.

Першу звістку про нього вдалось отримати від іншого звільненого цивільного, якого тримали в одній камері з чоловіком Катерини. Той розповів, що з Євгеном усе добре. 

Одразу після виїзду з окупації жінка подала заяви про зникнення чоловіка до національних та міжнародних установ.

Водночас батьки Євгена залишилися в Токмаку та намагалися дістати інформацію про сина в місцевих окупаційних органах влади. Там їм декілька разів говорили, що в їхніх списках такого імені немає. 

У липні 2022 року Міжнародний комітет Червоного хреста підтвердив, що Євгена утримують у російській в’язниці. Представники організації змогли не тільки побачити чоловіка, а й отримати від нього заповнену анкету, що необхідна для офіційного підтвердження факту полону. Зазвичай росіяни не дозволяють в’язням підписувати паперові бланки від інших організацій, але цього разу пощастило, зазначає Катерина. 

Однак, за словами жінки, найбільше свідчень про Євгена вдалось отримати від полонених, які вже повернулися до України. 

Так, зокрема, родина дізналася, що спочатку чоловіка привезли до Мелітополя, потім – до Оленівки, а зараз його тримають у СІЗО Курська.

“Те, що мій чоловік у полоні, неодноразово засвідчували люди, які поверталися. Казали, що він тримається”.

Чоловіки, яких росіяни випустили, розповіли Катерині, що в курському СІЗО умови були кращими, ніж в інших місцях, де їх тримали: краще годували, надавали базову медичну допомогу.

“У Донецьку, наприклад, усе було по-іншому: погана їжа, відсутність меддопомоги та жахливі камери”, – переказує жінка слова колишніх полонених.  

Жінка намагалася надсилати Євгенові листи, однак росіяни їх не пропускали. Тоді родина найняла адвоката, щоб через нього зв’язатися з чоловіком. Однак захисника до в’язниці росіяни теж не допустили. 

“Коли людина в Росії, вона опиняється в інформаційній ізоляції. РФ – це бетонна стіна, яку не можливо пробити”, – говорить Катерина.

Звільнені полонені також розповідали їй, що наглядачі постійно називали цивільних полонених “обмінним фондом”.

“Не дарма ж багатьох цивільних тримають у полоні. Росіяни потім вигадають, на що їх обміняти”, – додає жінка. 

Коли полонених тільки привезли до СІЗО в Курську, до них часто навідувався прокурор, питав та постійно робив записи, передає Катерина слова звільнених цивільних. Однак звинувачень чоловікам так і не висунули та продовжують утримувати без жодного правового статусу. 

Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує насильницькі зникнення, затримання та викрадення цивільних осіб на тимчасово окупованих територіях. Якщо ваші рідні зникли або ви маєте побоювання, що їх могли викрасти, – напишіть, будь ласка, на нашу електронну адресу ys@zmina.ua. Наш представник зв’яжеться з вами. 

Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, а також міжнародних організацій для внесення ними інформації до періодичних звітів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Міжнародного кримінального суду, тощо для  документування та подальшого розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні та притягнення винних до відповідальності.