У Белграді відбувся Європрайд, який вимагали скасувати тисячі релігійних та правих активістів
У столиці Сербії Белграді відбувся Європрайд.
Про це повідомили організатори.
Фото: ЕРОАЛГБТ-прайд у Белграді проводять з 2001 року, однак без серйозних інцидентів хода змогла відбутись лише у 2014 році. Після скасування прайду у 2020-му через пандемію ковіду, цьогорічний марш у столиці Сербії мав ознаменувати закінчення тижня Європрайду. У його рамках в різних містах Європи відбувались акції на підтримку ЛГБТ-людей.
Організатори наголошували, що Белград стане першим містом у Південно-Східній Європі, в якому відбувається Європрайд, й саме його проведення стане “поворотним моментом у регіоні”.
“На Західних Балканах спільнота ЛГБТІ+ стикається з глибокою нерівністю та дискримінацією. Європрайд у такому регіоні стане можливістю для людей з Європи продемонструвати свою солідарність із ЛГБТІ+ спільнотою Західних Балкан і похвалити їх за їхню тривалу боротьбу за рівність, толерантність і права людини, що почалася два десятиліття тому”, – кажуть вони.
Напередодні прайду у Белграді пройшла багатотисячна хода релігійних та правих активістів, які вимагали заборонити його. Участь у марші тоді брали, зокрема, російські байкери “Нічні вовки”, відомі підтримкою вторгнення в Україну. Також президент країни Александр Вучич оголошував про скасування заходу, однак його провели всупереч цьому.
Учасники йшли 40 хвилин від Конституційного суду до Ташмайданського парку.
Фото: Reuters
Фото: Reuters
Фото: Reuters
Фото: Reuters
Фото: Reuters
Фото: ReutersПід час прайду відбулось декілька інцидентів, наприклад, група молодиків у масках напала на поліцію з палицями та піротехнікою, а декілька релігійних активістів стали на веселковий прапор і прочитали молитву. Як наслідок поліція затримала 64 людини, переважна більшість з яких були нападниками на ходу.
Фото: ReutersПісля прайду прем’єр-міністерка Сербії та відкрита лесбійка Ана Брнабич сказала, що пишається тим, що не відбулось серйозних інцидентів.
Нагадаємо, у В’єтнамі нещодавно уряд визнав, що приналежність до ЛГБТ-спільноти не є “хворобою”, яку треба “лікувати”.
