У 2020 році зросла кількість випадків ультраправого насильства – дослідження

У 2020 році зросла кількість випадків ультраправих конфронтацій і та насильства, а їхній характер свідчить про спробу розширити та закріпити своєрідну політико-ідеологічну монополію праворадикалів на вулиці.  

Такими є висновки моніторингу “Ультраправі конфронтації та насильство у 2020 році” і , проведеного моніторинговою групою “Маркер” за підтримки Фонду імені Рози Люксембург і та Центру соціальних і трудових досліджень. 

Так, у документі зазначають, що у 2020 році зафіксували 118 випадків ультраправих конфронтацій та насильства: 37 та 81 інцидент відповідно. Загалом минулого року кількість прямого тиску з боку праворадикалів з метою або без мети завдати шкоди людям чи майну зросла на 18% порівняно з 2019-м. 

У звіті акцентують, що також відбулася зміна в характері випадків: збільшується кількість ультраправої вуличної активності з елементами насильства, яке частіше спрямоване проти людей і частіше закінчується заподіянням фізичної шкоди.  

До 58 зі 118 зафіксованих випадків, зазначають автори моніторингу, дотичні конкретні ультраправі партії, організації, групи або їхні окремі представники. Так, на першому місці опинився “Національний корпус”: 23 випадки, з яких 16 насильницьких, на другому – “Традиція і порядок”: 17 випадків, з яких дев’ять – насильство проти людей. 

Інфографіка з дослідження

Що стосується потерпілих, то насамперед ідеться про політичні конфронтації та насильство, спрямовані проти опозиційних партій, яких ультраправі звинувачують у проросійській позиції та сепаратизмі, пишуть у моніторингу.

Це, зокрема, партії “Опозиційна платформа – За життя”, “Наш край”, “Партія Шарія”, організація “Патріоти – за життя”, очолювана нардепом від ОПЗЖ Іллею Кивою тощо. Так, наприклад, 27 серпня на трасі Київ – Харків поблизу Люботина члени “Національного корпусу” та “Азова” напали на автобус із представниками останньої: у хід пішла травматична та холодна зброя, чотирьох людей госпіталізували, а 15 нападників затримали.  

Друге місце посіла вулична активність праворадикалів проти своїх “традиційних” ідеологічних опонентів: ЛГБТ та феміністок, лівих активістів та антифашистів. 

Інфографіка з дослідження

“Яскравим проявом ультраправих конфронтацій і насильства стали події, які розгорталися в рамках кампанії “Поділ буде правим”. У цьому випадку сценою насильства став київський Поділ: тут сталося щонайменше 10 із зафіксованих інцидентів. Під егідою гомофобних, а часом расистських гасел радикали неодноразово нападали на молодих людей “неформальної” зовнішності”, – зауважують у моніторингу.    

У ньому також наголошують, що зафіксовані випадки є наслідком і супроводжуються бездіяльністю та подекуди потуранням з боку правоохоронців.  

“Також спостерігається поступова інфільтрація ультраправих до інститутів громадянського суспільства, мімікрія під правозахисників та легітимація через бюджетну фінансову підтримку чи включення до муніципальних силових структур”, – підсумовують автори звіту. 

Водночас дослідник ультраправих рухів В’ячеслав Ліхачов у коментарі ZMINA зауважує, що методологія моніторингу має низку недоліків. Зокрема, питання викликає визначення праворадикального насильства, використане у звіті, а також відсутність у ньому інформації про те, кого монітори вважають ультраправими. 

Тож, акцентує Ліхачов, заявлена методологія не відповідає тому переліку випадків, про який йдеться: 

“У певних кейсах немає підстав стверджувати, що нападниками були праворадикали, в деяких, навпаки, відомо, що точно були не вони. Такий моніторинг потрібен в Україні. Не можна заперечити, що влітку відбулася хвиля нападів на “шаріївців” та ОПЗЖ – це була яскрава ілюстрація того, чому ультраправі є загрозою для свободи зібрань, політичного життя тощо. Однак, аби дані про щось таки свідчили, треба чітко визначити, за яким принципом проводити моніторинг і його дотримуватися”.