Трьох цивільних полонених, яких росіяни викрали в Гостомелі, утримують у Брянському СІЗО № 2

Під час окупації Київщини росіяни викрали Євгена Чумака, Сергія Любича та Євгена Гурʼянова. Перший з чоловіків безслідно зник під час перекуру, другого викрали, коли він розвозив гуманітарну допомогу, а третього забрали з власного будинку.

Про це виданню “Медійна ініціатива за права людини” розповіли родичі цивільних полонених.

Фото: Євген Чумак

Євген Чумак: вийшов покурити з будинку та безслідно зник

Євген Чумак та його дружина Наталія мешкали в Одесі. 17 лютого 2022 року чоловік разом зі знайомими поїхав на лісопильню до Гостомеля. Їх поселили в приватному будинку поблизу підприємства. Коли почалося вторгнення, Євген та його колеги не змогли виїхати з міста через несправну автівку. Невдовзі на другий поверх їхнього будинку заселилися росіяни.

“Спочатку він телефонував та казав, що все нормально, їх ніхто не чіпає… Потім розповідав про обстріли, що вони часто сидять у підвалі. На початку березня вже не виходив на зв’язок, не було можливості зарядити телефон. Останній раз ми спілкувалися 4 чи 5 березня. Один із хлопців (родич Жені) пізніше телефонував мамі Євгена, казав, що живі-здорові“, – розповідає Наталія.

10 березня дружині зателефонували колеги Євгена, яким вдалося виїхати з Гостомеля, та повідомили про його викрадення. За їхніми словами, 7 березня 2022 року Євген вийшов з будинку на перекур та безслідно зник. У Наталі, на жаль, номерів телефонів чоловіків немає, а ті, з яких вони дзвонили минулого року, наразі перебувають поза зоною досяжності.  

Після зникнення Євгена рідні написали заяву про його викрадення до поліції. Про його місце перебування родина дізналася від людей, яких звільнили з російського полону. Наприкінці березня 2022-го хтось із них виклав в одній із соцмереж список з прізвищами тих, хто досі перебуває в російських в’язницях. Серед них був і Євген.

“Я знайшла контакти людини, яка опублікувала список, а мама Жені з ним поговорила. Він повідомив, що Женя в Брянському СІЗО № 2. Потім, у вересні минулого року, був обмін, зі мною зв’язався чоловік, який перебував із Женею в одній камері. Після цього, в січні 2023-го, я розмовляла з військовим, який вийшов під час обміну, він також сказав, що був з ним в одній камері”, – пригадує Наталя.

За словами дружини, МКЧХ підтвердив перебування Євгена в місті Новозибков в Брянському СІЗО № 2.

Фото: Сергій Любич із сімʼєю

Сергій Любич: викрали, коли розвозив воду в Гостомелі

Сергій та Сніжана Любичі разом з їхніми дітьми Златою та Владиславом мешкали в будинку біля гостомельського аеродрому. Тому, коли росіяни почали обстрілювати летовище, сім’я першою дізналася про початок війни. Тоді ж Сергій запропонував дружині переїхати до села Малин, але вона не погодилась. Натомість родина перебралася до приватного будинку сестри Сніжани в Лісовій Бучі. У ньому мешкали їхня мама, Наталія Гурʼянова (сестра), її чоловік Євген та двоє їхніх синів.   

Сергій, каже Сніжана, не міг спокійно сидіти дома, тому почав розвозити гуманітарну допомогу в Бучі та Гостомелі. У березні 2022-го чоловік возив маму Євгена на роботу до Ворзеля в Будинок малятка. Під час однієї з таких подорожей його автівка потрапила під обстріл.

“Добре, що він місцевий, зорієнтувався на місцевості. Плюс відкинув сидіння і лежачи керував машиною. Є там на машині місце, де куля пройшла ззаду, він вильнув, потрапило там, де скло, кулю відрикошетило вбік. Але нічого, він залишився живий. Був тоді з товаришем, вони в Ірпені сховалися в підвалі“, – каже Сніжана.

7 березня, як пригадує Сніжана, Сергій повіз воду мешканцям Гостомеля, але назад більше не повернувся. Коли місто деокупували, його автівку знайшли в одному з дворів. Рідні припускають, що Сергія затримали росіяни, коли він туди привіз воду.

За словами жінки, 9 березня вона повідомила поліцію про зникнення свого чоловіка:

“А 10-го я з донькою та синами сестри виїхала в евакуацію спочатку до Білої Церкви, потім – до Львова, а 13 березня – в Польщу“.

Окрім Сергія, Сніжані довелося шукати сина Владислава, який не виходив на зв’язок:

“Всюди дзвонила – поліція, 1648, передавала інформацію. Тоді, в березні, в сестри не було можливості повідомляти кудись, а коли Київщину деокупували, то вже сестра Наталія ходила до поліції та писала всюди заяви“.

Сніжана пригадує, що 28 квітня Наталії зателефонували з МКЧХ та повідомили, що Сергія незаконно утримують у Росії. Про його місце перебування вона дізналася від чоловіка на ім’я Борис, якого повернули з полону. Він розповів, що спочатку разом із Сергієм перебував у полоні в Гостомелі, а потім їх перевезли до Брянського СІЗО № 2.

“Потім через Бориса я спілкувалася з Юрієм, який по червень був разом із Сергієм в одній колонії. Тут, у Гостомелі, вони теж були разом. А пізніше ще від двох звільнених я дізналася про Сергія, що він досі в Новозибкові в 503-й камері. З останнім свідком я спілкувалася в січні“, – розповідає Сніжана.

Фото: Євген Гурʼянов

Євген Гурʼянов: викрали з власного будинку

Дружина автомеханіка з Бучі Євгена Гур’янова Наталія також розповіла, що його утримують у Брянському СІЗО № 2. Про це їй повідомили люди, яких звільнили з російського полону.

Наталя пригадує, що спочатку росіяни приїжджали на їхню вулицю та просто оглядали територію. 17 березня вони почали масово грабувати сусідні будинки. Не оминули окупанти й будинок мами Євгена, але людей у ньому не чіпали.

За словами дружини, Євгена викрали з власного будинку 18 березня 2022 року. Того дня російські військові на БТР заїхали просто на подвір’я Гур’янових. Вони одразу обшукали Євгена, його брата та Наталію, а потім – будинок та всю прилеглу територію. Окупанти намагалися знайти зброю та телефони, бо їм нібито хтось сказав, що Євген є коригувальником. Потім їх розділили та почали допитувати. Євгена у власному будинку, а двох інших – у сусідньому.  

Наталія повідомила окупантам, що мама Євгена за походженням росіянка, тобто він теж є росіянином. Після допиту їй сказали, щоб вона попрощалася зі своїм чоловіком. Жінка від жаху не могла вимовити й слова – вона просто впала на коліна і вчепилася за нього:  

“Ми стояли й дивилися на нього. Вони могли нас убити… Його повели в інший бік. Нас із його братом допитували знову. А потім вони швидко зібрались і зникли. Більше я Євгена не бачила“.

Жінка бачила, як окупанти виносили з їхнього будинку якісь речі.

Після деокупації Бучі Наталія написала до поліції заяву про викрадення чоловіка. До квітня вона не мала жодної інформації про його місце перебування. 20 квітня з нею зв’язався чоловік на ім’я Олег, якого звільнили з російського полону і який був там разом з її чоловіком. Спочатку їх тримали в Гостомелі, потім перевезли до Білорусі, а вже після цього – до Курська, де їх і розділили.

25 квітня Наталія побачила в соцмережах пост, у якому чоловік розшукував родину Євгена. Коли вона йому зателефонувала, то дізналася, що її чоловік перебуває в Брянському СІЗО № 2.

У серпні жінка отримала листа від Євгена, у якому він писав: “Живий, здоровий, усе гаразд“. Одночасно надійшла відповідь від міноборони РФ про те, що Євгеній Гур’янов та Сергій Любич перебувають у Росії. Їх “затримали” за протидію спеціальній військовій операції, водночас стан здоров’я в них задовільний.

“На початку 2023 року в телеграм-каналах виставили фотографії Сергія Любича та Євгена. Не знаю навіщо, певно для знущання. А тоді, в січні, було звільнено військового, який розповів, що бачив обох чоловіків у Брянському СІЗО № 2“.

Підтвердження від МКЧХ про перебування Євгена в російському полоні надійшло наприкінці липня 2022 року.

Коаліція “Україна. П’ята ранку”, до якої входить ZMINA, збирає та документує воєнні злочини та злочини проти людяності під час російського вторгнення для національних та міжнародних механізмів правосуддя.

Такими злочинами вважають:

• невибіркові обстріли цивільних об’єктів;
• умисні вбивства та заподіяння тяжких страждань;
• викрадення і незаконні арешти цивільних;
• катування і нелюдське поводження;
• зґвалтування;
• мародерство;
• примус українських громадян служити в збройних силах РФ;
• використання населення як “живих щитів”;
• депортацію до Росії чи на окуповані нею території;
• напади на військових, які припинили брати участь у воєнних діях;
• віроломне використання форми чи знаків протилежної армії, емблеми Червоного Хреста;
• використання забороненої зброї (наприклад, касетних боєприпасів);
• використання отруйних речовин;
• напади на релігійні й культурні установи тощо.

Надсилайте інформацію і докази про такі злочини у вашому населеному пункті на електронну адресу info@humanrights.org.ua. Перед цим ознайомтеся з детальною пам’яткою, як робити це правильно.

Раніше ZMINA оприлюднила перелік організацій, куди можна звернутися як по безкоштовні, так і по платні психологічні консультації.