Трансгендери скаржаться на дискримінацію у питаннях зміни статі

Учасники дослідження випадків дискримінації трансгендерних людей скаржилися на брак психологічної підтримки, а також на обмеження права на зміну статі через відсутність постійної роботи і житла.

Про це йдеться у звіті “Документування випадків дискримінації трансгендерних людей у сфері охорони здоров’я в Україні: процедура “зміни / корекції статевої належності” та доступ до медичної допомоги”, що був підготований громадською організацією “Інсайт”. Звіт можна завантажити українською та англійською мовами.

Дослідження проводилося в Києві та Одесі з травня 2014 року до березня 2015 року. Під час проведення аналізувалися медичні та законодавчі стандарти щодо процедури “зміни / корекції статевої належності”, проводилися інтерв’ю з трансгендерними людьми та лікарями.

В сучасній Україні процедура зміни статі / гендеру включає в себе кілька етапів, які зазвичай (але не завжди) мають бути пройдені послідовно. Ці етапи схематично можуть бути описані наступним чином: сексопатолог / психолог (діагностика), психіатрична клініка (діагностика), комісія (діагностика та дозвіл на медичні втручання), гормональна терапія та операції, Комісія (дозвіл на зміну документів), зміна документів (юридичне визнання гендерної ідентичності).

Згідно з Наказом № 60 (від 03/02/2011) Міністерства охорони здоров’я України, який регулює процедуру, людині, що не досягла 18-річного віку, заборонено змінювати стать. У попередньому наказі граничний вік складав 25 років. Опитані часто виступали проти таких обмежень.

“Незважаючи на наявність думки, що деякі люди не можуть прийняти своє власне рішення чи сумніваються, коли вони “надто молоді”, більшість із тих, хто розмірковували про вікове обмеження, вказали, що вони знали, що “щось не так”, перш ніж досягли 18 років, і вони хотіли б мати більше інформації і почати перехід раніше (зокрема, гормональну терапію)“, – йдеться у дослідженні.

Деякі опитані не заперечували проти вікового обмеження, а більше скаржилися на брак інформації про трансгендерність, недостатність психологічної підтримки молодих трансгендерів.

Положення, згідно з яким люди, які перебувають у шлюбі та в яких є діти до 18-ти років, не можуть змінити стать, опитані визначають як порушення права на приватне життя. За їх словами, це особисті питання, які мають вирішуватися між членами родини. Також існує юридична проблема: під час зміни запису про стать людини комісія лікарів також змінює відомості про сімейний стан, і мова вже йде про “гомосексуальний шлюб”. Також питання в тому, як саме визначити трансгендерних батьків у свідоцтві про народження дитини – як батька чи як матір.

“Сексуально-перверзні тенденції”, гомосексуальність і кросдресінг у якості протипоказань для зміни статі багатьма опитаними були сприйняті критично. Саме поняття “перверзії” оскаржується і описується як “абсурдне”, “маніпулятивне” і “занадто відкрите для інтерпретацій”.

Ще одне обмеження, а саме відсутність роботи та постійного місця проживання, опитані назвали вкрай лицемірним за своєю природою, оскільки воно приховує справжні причини безробіття, відсутності житла та інших проблем у публічній сфері, з якими трансгендери стикаються щодня через дискримінацію.

Нагадаємо, 30 червня Київський апеляційний адміністративний суд вирішив, що транссексуальним особам, які мають дітей до 18-ти років і не мають постійного місця проживання та роботи, змінювати стать заборонено.