“Він забрав все моє життя”: потерпіла від викрадення і тортур Олена Ягупова не задоволена вироком ефесбівцю Яну Заневському

Вознесенівський районний суд Запоріжжя визнав співробітника ФСБ Яна Заневського (позивний “Ладья”) винним у жорстокому поводженні з цивільною, вчиненому у змові з групою осіб (ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 438 КК України). Суд з’ясував, що 6 жовтня 2022 року він незаконно затримав і катував мешканку Кам’янки-Дніпровської Олену Ягупову. 22 липня 2025 року Заневського заочно засудили до 12 років позбавлення волі. 

Про те, чим завершився судовий розгляд справи, виданню ZMINA розповіла потерпіла Олена Ягупова.

Ян Заневський. Колаж: investigator.org.ua

За її словами, суд визнав Заневського винним у порушенні законів і звичаїв війни за статтями 28 та 438 ККУ, однак у резолютивній частині вироку формулювання “воєнний злочин” було відсутнє.

Суд частково задовольнив цивільний позов Ягупової проти Заневського. Із 28 мільйонів гривень заявленої майнової шкоди присуджено лише понад 8 тисяч через брак підтверджувальних документів про лікування та втрату майна. Натомість вимогу про компенсацію понад 5 мільйонів гривень моральної шкоди задоволено повністю.

Під час судових дебатів обидві сторони, як обвинувачення, так і захист, виступили з промовами, аналізуючи докази та обґрунтовуючи свої позиції. 

Першою виступила потерпіла Олена Ягупова, яка зазначила, що хотіла б повернутися до того життя, яке у неї було до викрадення. Після російської неволі у жінки настільки погіршилось здоров’я, що вона змушена постійно лікуватися.

Олена Ягупова. Фото: ZMINA

“Я не мала проблем зі здоров’ям. У мене було нормальне життя до полону. Будинок, у якому я прожила все своє життя. Потім прийшла ця людина (Заневський. – Ред.) і сказала, що це більше не мій будинок, і ані я, ані мої діти там жити не будуть, бо він його забирає. Заневський, який прийшов до мене додому, забрав у мене все – старе життя, майно, сімейні відео та фотографії. У мене нічого не залишилось. Я розумію, що такою, як я була до зустрічі з ним, я не стану ніколи”, – зі сльозами на очах сказала жінка. 

Ягупова сподівалась на справедливе покарання, оскільки хотіла, щоб її почули та зрозуміли, скільки вона втратила. 

Адвокатка Ірина Капалкіна наголосила, що воєнні злочини є найтяжчими, а Олена як цивільна особа, знаходиться під захистом Женевських конвенцій. Потерпіла розраховувала на те, що в умовах окупації її ніхто не буде утискати. Однак Ягупову, яка була дружиною військовослужбовця ЗСУ, незаконно затримали окупанти. Її піддавали тортурам, тримали в нелюдських умовах, чинили психологічний тиск, погрожували вбивством, тримали у рабстві й здійснювали акти сексуального насилля. Постійні знущання призвели до суттєвого погіршення здоров’я жінки, а також негативно вплинули на її психічний та емоційний стан. Це все підтверджено висновками медичних експертів, які були долучені до кримінального провадження. Зокрема, у документах є відомості про закриту черепно-мозкову травму, защемлення нервів між хребцями в області шиї, проблеми з тазово-стегновим суглобом на правій нозі, часті головні болі, погіршення зору й слуху, проблеми із зубами та шлунком.

“Також доказом є експертні висновки за результатами дослідження психічних наслідків після тортур та жорстокого поводження. Є бланк медичного огляду, складений за Стамбульським протоколом”, – додає вона. 

Сторона обвинувачення через відсутність доступу до будинку, який знаходиться на окупованій території, не змогла надати фотодокази викраденого майна. Проте, на думку адвокатки, є підстави стверджувати, що саме за вказівкою Заневського були вилучені всі цінні речі з помешкання потерпілої.

За словами Капалкіної, обвинувачений Заневський безпосередньо застосовував фізичну силу до її підзахисної. Після пережитого Ягупова має певні фобії та страхи. Вона навіть не знала, чи вдасться їй вижити. Усі свідчення потерпілої викладені у протоколах допитів досудового розслідування. Також Ягупова впізнала кривдника за фотознімками.

“У судовому засіданні, як ми вважаємо, був достовірно встановлений факт, що саме громадянин РФ та співробітник ФСБ РФ Ян Заневський, розуміючи, що він є учасником збройного конфлікту, діяв умисне, погрожуючи життю та здоров’ю цивільної особи. Він, усвідомлюючи наслідки, чинив злочини, пов’язані з жорстоким поводженням з цивільним населенням, та порушував закони та звичаї війни щодо громадянки України Олени Ягупової”, – зазначає Капалкіна. 

Окрім цих доказів, сторона обвинувачення надала документи, які підтверджують, що Ягупова постраждала від торгівлі людьми.

“Процедура та порядок збору доказів на досудовому розслідуванні не оскаржувалась стороною захисту. Під час розгляду справи у суді стороною захисту також не подавалися обґрунтовані заперечення щодо порядку та процедури збору доказів”, – стверджувала сторона захисту. 

Як доказ суду надали дані мобільного оператора, яким користувався Заневський. Сигнал від його телефону фіксували базові станції у Херсоні та Білозерці з березня 2022-го до лютого 2023-го.

Крім того, слідству вдалося отримати доступ до телеграм-акаунта батька Заневського, який був охоронцем президента-втікача Віктора Януковича. З переписки вдалося встановити, що батько познайомив Яна з колишнім головою СБУ, який очолював окупаційну “державну службу безпеки Херсонської області”. Останній допомагав Заневському шукати українських військових, ветеранів та активістів. Це стало додатковим підтвердженням перебування Яна Заневського в Україні та його причетності до ФСБ. 

Капалкіна підкреслила, що у Заневського була можливість відпустити Ягупову, однак він цього не зробив, тим самим продовживши її страждання.

Ірина Капалкіна. Фото: скриншот з відео “Суспільного”

Адвокатка підтримала прокурора, який запросив для обвинуваченого вирок у вигляді позбавлення волі на 12 років, вважаючи його обґрунтованим.

Під час промови захисник Заневського Сергій Фоменко сказав, що колись росіяни та українці були братами. Втім, він ніколи не міг подумати, що “рідний нам народ” міг четвертий рік поспіль “чинити неподобства до жінок та дітей”. Саме тому адвокат не сумнівається у тому, що до Ягупової застосовували усі ці звірства, які вона пережила. Але сторона захисту виступила проти заочного розгляду кримінальних справ щодо воєнних злочинів. 

“Цей розгляд порушує елементарні права на особисту участь у слуханнях такої справи, щоб належним чином захищатися від обвинувачення тощо. Прошу звернути увагу на той пресловутий Нюрнберзький трибунал, де засуджували воєнних злочинців третього рейху. Там заочного розгляду не було. Тільки є людина  – посадили на лаву підсудних і судили. У нашому випадку відбувається так”, – зазначає він. 

Він вважає, що досудове слідство не надало належних доказів, що саме Заневський чинив ці злочини. Оскільки фотознімки, за якими Ягупова впізнала свого кривдника, не є достатнім доказом.

На думку сторони захисту, основним документом, що посвідчує особу, є паспорт. Відповідно, слідчі так і не надали суду документ, який засвідчує особу.

“Де гарантія того, що у цій фотографії, ксерокопії, а зараз такі великі технічні можливості, не підставили (інше обличчя. – Ред.). Я не заперечую, що можливо це Заневський, але доказів, що це саме він, я вважаю, немає”, – стверджує він. 

Фоменко знову нагадав про допит на суді Ягупової, де він у неї запитував, звідки вона знає, що її затримував та катував Заневський. Для нього не є доказом той факт, що росіянин представився та показав потерпілій своє посвідчення, на якому було написано його ім’я та прізвище.

“Він показав мені якийсь документ. Ви проживали у РФ? Ні. Ви спілкувалися з представниками ФСБ? Ні. Тоді звідки відомо, що це саме Заневський? А інших доказів, що це був Ян, слідчими органами, звісно, суду не надано”, – вважає адвокат. 

На думку сторони захисту, через брак доказів і неможливість їх отримати суд мав право винести рішення про закриття кримінального провадження на підставі ч. 1 п.-3 статті 284.

Відповідаючи стороні захисту, прокурор зазначив, що зараз, зважаючи на російську агресію, неможливо отримати необхідні документи. Тим паче, що Заневський як громадянин РФ не відповідає на жодні запити.

Він підкреслив, що обвинувачений, зі слів потерпілої, був присутній при її затриманні та брав участь у її катуванні разом з іншими особами. Їхні дії були злагодженими і такими, що не потребували додаткових обговорень.

“Коли Заневський прийшов і показав своє посвідчення працівника ФСБ, це не давало сумнівів Ягуповій, яка знала, що державою-агресором є РФ, що основною службою, яка здійснює відповідні заходи є ФСБ. І Заневський стверджував, що він є працівником ФСБ”, – додало обвинувачення. 

Також адвокатка Капалкіна послалася на надані українськими спецслужбами докази, що Заневський має відношення до ФСБ РФ.

Попри всі заперечення сторони захисту, суд засудив Заневського до 12 років позбавлення волі. 

На думку Ягупової, цей вирок дуже м’який. Вона вважає, що він мав би отримати довічне ув’язнення за всі ті злочини, які він вчиняв на окупованих частинах Херсонської та Запорізької областей. Адже багато родин постраждали від його дій, і їм ніхто не поверне того життя, яке було у них до війни. Когось закатували, а хтось досі сидить у російській неволі.

“Це представник керівного складу ФСБ, у підпорядкуванні якого було багато людей, які знищували наше населення. Його повинні були покарати не лише як виконавця, а й як того, хто віддавав накази. 12 років – дуже мало, але суддя задовольнила вимогу прокурора. Якщо ми будемо лояльно ставитися до всіх військових злочинців, даючи їм від 5 до 12 років, то це неправильно щодо всіх постраждалих”, – вважає вона.

Олена впевнена, що Заневський продовжує “працювати” на окупованих територіях, виконуючи певну місію, а саме – переслідування цивільного населення.

Адвокатка Капалкіна зі свого боку задоволена тим, що винесли рішення і задовольнили моральну шкоду.

“Засідання, яке тривало понад рік, завершилось. Я задоволена рішенням суду, адже Заневському дали максимальний термін у вигляді 12 років, як і просив прокурор”, – каже адвокатка.  

Нагадаємо, колишню посадовицю з міста Кам’янка-Дніпровська Запорізької області Олену Ягупову викрали і незаконно утримували в неволі окупанти. Вона також є потерпілою від торгівлі людьми.  Спочатку її незаконно утримували в місцевому відділку “поліції”, а потім перевезли до ізолятора тимчасового тримання в селі Велика Білозірка. Згодом її вивезли до міста Василівка, звідки нібито депортували з окупованої частини Запорізької області. Однак насправді Олену передали російському командиру інженерних військ, який керував розбудовою другої лінії оборони на запорізькому напрямку. Саме він тримав жінку два місяці в рабстві й змушував працювати на російських військових.

За два місяці Олену відпустили, і вона через деякий час виїхала з окупованої Кам’янки-Дніпровської на підконтрольну українському уряду територію. Протягом усіх місяців незаконного тримання та експлуатації жінка зазнавала тортур, сексуального насильства та психологічного тиску. Після пережитого в неї діагностували черепно-мозкову травму потиличної частини голови, травми тазостегнового та плечового суглобів. Також психіатри встановили, що в жінки з’явився посттравматичний стресовий розлад. Згодом їй призначили другу групу інвалідності.