“Шокуючі історії, що ранять серце”: свідки звірств росіян розповіли послам ОБСЄ про пережите

Три десятки послів країн–учасниць ОБСЄ почули історії українців, які пережили російську окупацію та пройшли через фільтраційні табори окупантів. 

Про це повідомили у Медійній ініціативі за права людини. 

Юрій Березовський. Фото: МІПЛ

Своєю історією з послами поділився, зокрема Юрій Березовський зі Старобільська, до якого додому прийшли окупанти. Він каже, що колаборанти фотографували обличчя людей на мітингах і далі передавали окупаційній владі.

“Я знав, що до мене прийдуть. Це сталося на початку квітня. До мене підійшли два чоловіки. Вони зайшли до мене у квартиру. Питали, чи є зброя. Далі мене відвезли у райвідділок. Там читали всі мої переписки, військовий у відділку сидів і гортав переписки близько двох годин. Він побачив фото, що я був на виборах, і сказав: “Як ти міг туди піти, у вас же була нацистська влада”, – пригадує чоловік. 

17-річна Марія Вдовиченко разом з батьками пройшли фільтрацію, коли евакуювалися з блокадного Маріуполя. 

“При спробі евакуації нас зупинили на блокпості денеерівці. Під дулами автоматів нас направили невідомою дорогою. Ми їхали в очікуванні розстрілів та знущань. Далі нас відправили у Мангуш і насильно утримували. Це декілька діб очікування на холоді, без їжі та можливості сходити в туалет. Люди у цей момент були під пильним наглядом військових “ДНР” у машині. Вийти з машини було неможливо, за це знищували. Журналісти знімали наші машини без дозволу”, – каже дівчина. 

З батька Марії росіяни знущались 40 хвилин: “Тикали у нього автоматом, – продовжила Марія, – ставили провокативні питання, спеціально вигукували “Слава Україні”, щоб він признав себе нацистом чи фашистом. Але він терпів. Його змушували роздягатися, щоб перевірити на наявність патріотичних татуювань”. 

У підсумку чоловік втратив зір.

Марія Вдовиченко розповідала свою історію по відеозв’язку. Фото: МІПЛ

Деяким зі свідків довелось пережити утримання у СІЗО та колоніях. У кількох таких місцях у Донецькій області тримали волонтера з Дніпра Ігоря Талалая. Його затримали на блокпості між Мангушем та Маріуполем, коли він евакуював людей, а причиною стала українська розкладка на телефоні. 

“Цього було достатньо, щоб мене затримали. Мене вивели у гараж, застосовували фізичну силу. Це були декілька людей з автоматами, які погрожують розправою. Далі вони кинули мене в яму, я був там кілька годин… У Донецьку працівникам “відділу по боротьбі з організованою злочинністю” здалося дивним, що людина з Дніпра поїхала так далеко, щоб рятувати людей. Вони били мене прикладами автоматів. Вони били за те, що я не знав відповіді на питання, які вони ставили. Я лежав на підлозі й від болю хотів сховатися під ліжко. Перший тиждень нас не годували та не давали води. Пізніше дали лише невеликий шматок хліба”, – розповів про пережите Талалай. 

Однак деякі люди не проходять фільтрацію та зникають, як це було з Сергієм Табачуком, якого затримали під час евакуації людей у Запорізькій області.

“Сергій не був військовим. Він був творчою людиною. Він завжди волонтерив, допомагав в онкоцентрах, діти його любили. Коли почалося вторгнення, ми займалися волонтерством. Ми допомагали на вокзалах біженцям, чим могли. Я сподіваюся, що ви почуєте той біль та безпорадність, які ми відчуваємо зараз”, – розповідає брат Табачука В’ячеслав. 

Журналісти МІПЛ встановили, що для фільтрації росіяни організували 18 місць в окупації. Це приміщення міських адміністрацій, правоохоронних органів та колоній. За свідченнями очевидців процедура має три етапи.

Після прослуховування історій українців деякі з послів заявили, що робитимуть все для документування таких злочинів та притягнення до відповідальності винних.

“Це шокуючі історії, які розбивають серце. Складно повірити, що у 21-му столітті в Європі таке відбувається”, – зазначив посол Чехії.

Нагадаємо, що правозахисники зібрали свідчення українців з окупованих Херсонщини та Запоріжжя, які за час повномасштабного вторгнення перетворились на територію страху та беззаконня.