Серед українців за кордоном 20–25% можуть ізолюватися від людей після вимушеного переїзду – дослідження
Серед українців, які вимушено поїхали з України через повномасштабне російське вторгнення, чимало опиняються в ізоляції як від українського суспільства, так і від людей на новому місці життя, тож частку активних українців за кордоном, на думку експертів, можна оцінити в 15–20%.
Такі дані дослідження, проведеного Громадянською мережею ОПОРА.
Ілюстраційне зображення. Фото: RWJFОпитані для дослідження експерти кажуть, що переважно ті, хто поїхав за кордон через війну, обирають для поведінки один із трьох варіантів:
- майже повна ізоляція та спілкування лише з рідними, що зачіпає часто літніх людей, а загалом серед українців за кордоном таких може бути 20–25%;
- часткова ізоляція, коли люди живуть, працюють, спілкуються маленьким колом співгромадян, але не цікавляться тим, що відбувається навколо. Кількість таких фахівці оцінюють у приблизно 60%;
- активна участь у суспільно-політичному житті, яку як варіант поведінки можуть обирати 15–20% українців за кордоном.
Втім, ключовою причиною виключеності, на думку експертів, є відстань та відмінність досвідів тих, хто залишився в Україні, і тих, хто виїхав. Саме це допомагає розвитку упереджень та стереотипів у групах, де одні не розуміють, чим живуть інші.
З часом, як кажуть експерти, помітнішою стає різниця в сприйнятті низки тем людьми всередині та поза Україною.
“Повернення в Україну має бути поступовим процесом, який передбачає не лише фізичне повернення, а й уважне входження в контекст і переживання суспільства – з розумінням його потреб, напруг і очікувань”, – вважають вони.
Окремо звернули увагу, що на виключення та включення людини в суспільне життя впливає ментальне здоров’я, на погіршення якого скаржаться українці. Частка українців, хто звертається до психолога за потреби, зросла із 7% у 2022 році до 17% на початок 2025 року, що засвідчують інші дослідження.
“Для деяких саме погіршення психологічного стану стало однією з головних причин виїзду за кордон… Особливо важко переживати втрату близьких в Україні, не маючи змоги попрощатися з ними особисто чи побути поруч у важкі моменти, – це лише посилює відчуття болю, провини та віддаленості від дому”, – переказують слова респондентів дослідники.
-
Ілюстраційне зображення. Фото: AP
Цікаво, що у фокус-групі люди, оцінюючи рівень власної соціальної виключеності, частіше кажуть не про розрив зв’язків з батьківщиною, а про те, що в новій країні не можуть стати частиною суспільного життя.
На це, між іншим, впливає й політика країн, що приймають: у північних країнах Європи, зокрема Норвегії, переважає модель соцпідтримки, що може гірше впливати на включення в життя оточення.
У короткостроковій перспективі відмежування від суспільно-політичного життя України призведе до того, що українці за кордоном менше сподіватимуться на допомогу власної держави. Довгострокова перспектива, на думку експертів, матиме вигляд демотивації повертатися до України.
Нагадаємо, що кожен третій опитаний в Україні не зможе вдовольнити базові потреби, якщо втратить роботу. За кордоном ситуація, за словами дослідників, не набагато краща, бо там таких людей налічили 24,5%, а для вразливих груп ситуація взагалі є ідентичною як за кордоном, так і в Україні.
Внаслідок повномасштабного російського вторгнення майже 10% українських родин, які лишилися на батьківщині, не мають грошей на їжу, а понад 30% – можуть купити лише харчі.
