Сенцов відкрив форум YES у Києві і розказав про банку із жовто-блакитною наліпкою

У Києві розпочався форум YES, який до окупації Криму щорічно відбувався в Ялті. Цього року гостем форуму став звільнений політв’язень та режисер Олег Сенцов, який відкрив захід своєю 4-хвилинною промовою. 

Центр прав людини ZMINA публікує текст його виступу. 

https://www.youtube.com/watch?v=lRtxMfLoHZk

Я дуже вдячний організаторам за запрошення на цей форум. Мені сказали, що можна говорити про все що завгодно. Я, в принципі, завжди кажу про те, що думаю, намагаюся говорити про головне. Сьогодні я буду говорити про банку, звичайний пластиковий слоїк, і те, що має бути в ньому. Я зараз усім поясню, що я мав на увазі. Там, де я був п’ять років, кожна дрібниця, кожна річ має велике значення. Там нічого не викидають, усе використовують, і важлива штука – це чай. У пакетику, в коробочці, а можна в банці – я зберігав у банці.

Це була непроста банка. У мене було два зошити – жовтий і синій. Я їх не замовляв, мені просто їх передали в передачі, так вийшло. Це було ще на самому початку, в перший місяць. Я взяв і вирізав із цих зошитів дві смужки – синю і жовту. Я наклеїв їх на цю банку і написав два слова: слово “Слава” і слово “Україні”. Усі п’ять років, поки я “подорожував” в’язницями Російської Федерації, вона була зі мною, і я ставив її на найвидніше місце.

Вона дуже дратувала тюремників. Вони постійно мене зачіпали: відривали прапор, намагалися топтати – було багато такої дрібної метушні за цю банку. Це була маленька моя боротьба. Це, звісно, не Іловайськ і не Дебальцеве. Я не був на Донбасі, не був на війні: мене заарештували за два дні до того, як я мав туди поїхати. Ну, так вийшло, адже у кожного своя доля, і ми її не вибираємо. І я вів свою маленьку боротьбу. За себе, за свою гідність, за свою країну і за дві смужки – жовту і синю.

Ось ця банка. Також у тюрмах у російських ув’язнених є так звані нагрудні знаки. Це ось мій: червона смуга означає “схильний до втечі”, “спецув’язнений”, “спецконтроль”, ну й інші моменти всі. Я на пам’ять його забрав із собою.

У деяких арміях світу є така традиція – навіть не традиція, а правило, – що в разі загибелі бійця його командир відриває жетон, для того щоб зібрати звіти про загиблих. Це сумне правило, сумна традиція. Я б хотів запровадити іншу. Мені б дуже хотілося, щоб ця банка якомога швидше наповнилася бирками тих, хто все ще перебуває в полоні в Росії, на Донбасі та в Криму.

Пане президенте, зробіть так, щоб ця банка якомога швидше була повною.