СБУ викрадає та катує людей на підконтрольній території Донбасу – ООН
За останні три місяці правозахисники на Донбасі задокументували 115 достовірних повідомлень про незаконне або свавільне тримання під вартою, катування, жорстоке поводження і сексуальне насильство, які відбулися з обох сторін лінії зіткнення. У 15 з цих випадків було порушено права людини. До трьох випадків була причетна Служба безпеки України, а до 12 – озброєні групи.
Про це йдеться в доповіді щодо ситуації з правами людини в Україні за період з 16 листопада 2017 року до 15 лютого 2018 року Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини.
У чотирьох випадках, що мали місце у вересні-грудні 2017 року на території, яка контролюється урядом України, жертви, за повідомленнями, були викрадені групою невстановлених осіб у масках, цивільному одязі або камуфляжній формі без знаків розрізнення або емблем, у громадському місці в денний час. Ці випадки ілюструють тенденцію, що знов з’явилася у вересні 2017 року (раніше вона помічалася у 2014-2015 – тоді органи української влади виправдовували таку практику тим, що через бойові дії неможливо негайно доставити затриманого до офіційного місця тримання під вартою), наголошують автори звіту.
“Осіб, затриманих на території, контрольованій Урядом, піддають свавільному позбавленню волі, катуванням і жорстокому поводженню у спосіб, який не дозволяє жертвам подавати скарги у ефективний спосіб і, таким чином, перешкоджає офіційному розслідуванню повідомлень про порушення прав людини. Одна жертва розповіла про своїх викрадачів: “Я думав, що це бандити – вся ситуація виглядала саме так”, – йдеться в документі.
Жертви повідомляли, що їм зав’язували очі або натягували на голову мішок, надягали наручники й відвозили у незнайоме місце, де, за їхніми словами, били, погрожували насильством (включаючи, зґвалтування), імітували страту або ґвалтували, примушуючи при цьому зізнатися у співпраці з Федеральною службою безпеки Російської Федерації або озброєними групами. Це тривало від декількох годин до декількох днів або тижнів, упродовж яких жертви перебували з зав’язаними очима або ж особи, які скоювали вищезгадане, закривали свої обличчя.
Потім жертву або переводили до СБУ, або “відпускали” на вулицю, де її негайно заарештовувало СБУ. У цей момент, за повідомленнями, затримання належним чином реєструвалося, про нього повідомляли родичів, а затриманому повідомляли про підозру й проводили допит. Жертви, які залишаються під вартою, не стверджували, що зазнавали катувань або жорстокого поводження під час офіційного тримання під вартою, зазначається в доповіді.
Жертви повідомляли, що після переведення до офіційного місця тримання під вартою вони пройшли медичний огляд, як того вимагає закон та існуючі підзаконні акти; проте, у трьох випадках їх не розпитали детально про те, як вони отримали синці та інші помітні травми. “В одному випадку медичні працівники просто задовольнилися “поясненням”, що затриманий одержав травми до затримання, “впавши з дерева” або “сходів”, не ставлячи під сумнів правдоподібність цієї заяви”, – наголошують автори звіту.
УВКПЛ також задокументувало зростання кількості випадків свавільного позбавлення волі цивільних осіб озброєними групами, причому ця тенденція спостерігається з літа 2017 року. УВКПЛ зареєструвало сім нових випадків, що трапилися протягом звітного періоду на території, яка контролюється “Донецькою народною республікою” та “Луганською народною республікою”, та 18 випадків, які мали місце раніше . Жертви здебільшого були затримані “міністерством державної безпеки” або “управлінням по боротьбі з організованою злочинністю” на контрольно-пропускних пунктах, удома або на роботі. Після затримання на контрольно-пропускних пунктах часто здійснювалися обшуки у житлі і вилучення майна.
15 січня 2018 року “МДБ” “Донецької народної республіки” визнало, що у 2017 році воно затримало 246 осіб за “підозрою у шпигунстві та державній зраді”, 148 з яких мешкали та працювали на території, яка контролюється озброєними групами. Дані щодо території, яка контролюється “Луганською народною республікою”, відсутні. Утримання під вартою “співробітниками” “МДБ” або “УБОЗ” “Донецької народної республіки” зазвичай починалося з “адміністративного арешту” терміном на 30 діб, протягом якого затримані перебували без зв’язку із зовнішнім світом.
Після закінчення цього 30-денного терміну зазвичай надавався доступ до адвоката, і родичі з більшою імовірністю повідомлялися про затримання особи. Проте, після початкового тридцятиденного “адміністративного арешту” “прокурор” часто видавав “наказ” із новими “підставами” для “адміністративного арешту” і тримання під вартою, йдеться в доповіді.
Особи, затримані “МДБ” “Луганської народної республіки”, також спочатку трималися під вартою без зв’язку із зовнішнім світом. У більшості випадків “МДБ”, попри звернення родичів, не підтвердило факт затримання і (або) не надало інформації про місце тримання під вартою. УВКПЛ ще раз наголошує, що така практика рівносильна насильницькому зникненню. До того ж, за відсутності доступу міжнародних організацій до затриманих тримання під вартою без зв’язку із зовнішнім світом викликає серйозне
УВКПЛ також звернуло увагу, що 2 лютого 2018 року “народна рада” “Луганської народної республіки” внесла зміни до “закону про військовий стан”, включивши до нього поняття “превентивне затримання“, яке може застосовуватися на строк до 30 діб і продовжуватися до 60 діб. “Спричиняє занепокоєння те, що таке “затримання” може застосовуватися на підставі рішення “міністра державної безпеки” або “міністра внутрішніх справ” за погодженням з “генеральним прокурором” й може ґрунтуватися на твердженнях про те, що дана особа, можливо, була причетна до злочинів проти безпеки “республіки”, – зазначають в організації.
Раніше УВКПЛ повідомляло, що позасудові страти та умисні вбивства цивільних на Донбасі не розслідуються, а жертви катувань, що проживають на території, підконтрольній озброєним групам, не повідомляють про такі факти через прямі погрози.
