Російські суди почали пом’якшувати покарання тим, хто їздив на війну вбивати українців

Суди у Росії почали пом’якшувати обвинувальні вироки чоловікам, які повернулись з війни в Україні. Судді вважають пом’якшувальною обставиною це при призначенні покарань, наприклад, за вбивства, крадіжки, наркотики та хабарництво.

Про це розповідають журналісти російського видання “Важные истории”. 

Фото: atlanticcouncil.org

Журналісти виявили понад 80 вироків у кримінальних справах, які гарнізонні військові суди в країні винесли після 24 лютого. Лише у чверті випадків росіяни, які повернулись з війни, отримали таке ж покарання, як і більшість засуджених за тими самими статтями.

До прикладу, призовники Едуард Єремєєв та Потап Іванов з Якутії за вимагання із застосуванням насильства заплатять по 130 тисяч рублів штрафу. Росіяни, які вбивати українців не їздили та не кажуть про такі плани у суді, зазвичай за такий злочин вирушають до в’язниці – більш ніж половина засуджених торік у Росії за цією статтею отримали позбавлення волі.

Показовий випадок, який виявили журналісти, трапився з барнаульським контрактником Семеном Даниловим, нагородженим медаллю “За відвагу”. У травні, святкуючи весілля товариша, він влаштував п’яну бійку з поліцейським, бо, як йдеться у судових матеріалах, відчув “незадоволення законними діями зазначеного співробітника”. Той намагався доставити його друга до відділку. 

“…з метою перешкодити затриманню останнього, обхопив потерпілого ззаду за шию правою рукою і завдав три удари правою ногою по правій гомілці, а потім потяг назад і повалив потерпілого на землю”, – описують напад у документах. 

Данилова визнали винним за статтями про образу та застосування насильства до представника влади, але за це він має виплатити 120 тисяч рублів штрафу.

Показовим цей випадок є тому, що у Росії за напад на силовика люди отримують реальні строки. Менше ніж Данилову, наприклад, пощастило два роки назад росіянину Сергію Суровцеву. Його за тією ж статтеюі відправили на два роки у колонію, бо він, як переконували слідчі, кинув металеву загорожу у нацгвардійця під час акції протесту. Чоловік свою провину не визнав. 

Два роки колонії за те, що потягнув за руку поліцейського, який працював на акції протесту, дали й росіянину Данилу Бєглєцу. Чоловік на суді казав, що навіть не брав участі в акції, а просто побачив, як б’ють людину, а тому вирішив зупинити силовика.

Фото: Anadolu Agency

Участь у війні в Україні допомогла Артему Созаєву з Кабардино-Балкарії: замість 15 років за ґратами, які передбачає його “наркотична стаття”, він виплатив 10 тисяч штрафу. На п’ять тисяч рублів більше штраф заплатив російський військовий Равіль Файзрахманов, якого також обвинувачували у купівлі наркотиків. 

Інший росіянин Кирило Топчев ще до початку повномасштабного вторгнення відсидів два строки у в’язниці: вперше рік у колонії за купівлю марихуани, а потім ще чотири з половиною за придбання іншого наркотику. Судові психіатри діагностували у нього “синдром залежності внаслідок поєднаного вживання опію, героїну, дезоморфіну, каннабіноїдів, спайсів, солей, амфетаміну”.

У травні під час окупації Ізюма на Харківщині Топчев у складі приватної воєнної компанії “в одного з місцевих придбав трохи марихуани та сильнодіючі таблетки, обмінявши на сухі пайки для солдатів”, а потім повіз канабіс до Росії. Його затримали на кордоні, а суд невдовзі відправив чоловіка на пів року за ґрати – його строк навіть нижчий за межу, передбачену статтею, без урахування рецидиву.

Дослідники кажуть, що подібний термін одержала більшість засуджених до позбавлення волі за цією статтею у Росії торік (55% – до року), а тому вони не упевнені, що у цій конкретній справі вирішальну роль зіграла саме участь у війні. 

Журналісти додають, що для тих росіян, хто не захотів брати участі у війні в Україні, ця обставина в суді працює у зворотний бік. 

Коментуючи ситуацію, що склалась у російських судах, юристка Альона Савельєва наголосила, що перелік пом’якшувальних обставин є відкритим, тобто суд може на своє переконання враховувати або не враховувати ті чи інші факти про особу підсудного.

Водночас правниця прогнозує, що після закінчення війни її учасники повернуться додому з посттравматичним стресовим розладом та іншими психологічними травмами, що призведе до зростання рівня злочинності в країні: “І ось у нас вже складається така „чудова“ судова практика для них. Зручно”. 

Нагадаємо, що правозахисники допомогли виїхати з Росії солдату Микиті Чибрину. Частина, в якій був Чибрин, окупувала Київщину на початку повномасштабного вторгнення та була у Бучі, однак сам росіянин переконує – нікого в Україні за чотири місяці не вбивав і втік, аби допомогти судити керівництво своєї країни у Гаазі за розпочату війну. 

Як відомо, коаліція “Україна. П’ята ранку”, до якої входить ZMINA, збирає та документує воєнні злочини та злочини проти людяності під час російського вторгнення для національних та міжнародних механізмів правосуддя.

Такими злочинами вважають:

• невибіркові обстріли цивільних об’єктів;
• умисні вбивства та заподіяння тяжких страждань;
• викрадення і незаконні арешти цивільних;
• катування і нелюдське поводження;
• зґвалтування;
• мародерство;
• примус українських громадян служити в збройних силах РФ;
• використання населення як “живих щитів”;
• депортація до Росії чи на окуповані нею території;
• напади на військових, які припинили брати участь у воєнних діях;
• віроломне використання форми чи знаків протилежної армії, емблеми Червоного Хреста;
• використання забороненої зброї (наприклад, касетних боєприпасів);
• використання отруйних речовин;
• напади на релігійні й культурні установи тощо.

Надсилайте інформацію і докази про такі злочини у вашому населеному пункті на електронну адресу info@humanrights.org.ua. Перед цим ознайомтеся з детальною пам’яткою, як робити це правильно.

Фотографія обкладинки: Reuters