Росія створює ілюзію розвитку кримськотатарських ЗМІ в окупованому Криму

Росія створює ілюзію розвитку кримськотатарських ЗМІ в окупованому Криму. 

Про це під час конференції у Києві 10 квітня, в День кримськотатарської журналістики, заявила голова правління Центру інформації про права людини Тетяна Печончик. 

“Росія створює паралельні медіа, наприклад, телеканал “Міллет”, газета “Мераба” та інші видання. Але ці медіа не користуються популярністю та авторитетом серед кримськотатарського народу”, – каже вона. 

“Над такими ЗМІ як наглядову структуру створили так званий “медіахолдинг Ісмаїла Гаспринського”. Найцікавіше, що в завдання цього медіахолдингу входило не розвиток національних ЗМІ, не відображення ситуації на півострові, не популяризація кримськотатарської мови, а контроль за ЗМІ. Показово, що відділ новин на телеканалі “Міллет” очолює колишній співробітник каналу “Росія 1”, – розповіла головна директорка інформаційного агентства QHA Гаяна Юксель.

Вона нагадала історію тиску російської влади на кримськотатарські ЗМІ. 

“Коли окупант зайшов на півострів, він взяв під контроль усі ЗМІ, а кримськотатарські – у першу чергу. Окупант почав вичавлювати ті ЗМІ, які не сприймали зміни від влади”, – каже Юксель, додаючи, що до окупації на півострові повноцінно працювали 12 національних кримськотатарських ЗМІ. 

Вона розповіла, що окупаційна влада вдавалась до залякувань, погроз журналістам та перешкоджала їхній діяльності на місцях подій.

“Телефонували у редакції, казали, що проведуть обшуки. “Ми до вас прийдемо. Ми розберемось з тим, що ви пишете”, – процитувала телефонні погрози Гаяна Юксель.

У перші дні окупації, вже у квітні 2014 року, де-факто влада внесла інформаційне агентство QHA у чорний список. Таким чином окупаційна влада заборонила журналістам ЗМІ висвітлювати усі офіційні заходи на півострові. 

Після цього нелояльних до окупації журналістів почали переслідувати підконтрольні Москві правоохоронні органи. 

“Нас викликали і як докази “правопорушень” могли показувати наші матеріали 2006 – 2010 років. Мене, до прикладу, викликав на допит Центр із боротьби з екстремізмом. Мені показували публікації за 2006 рік про заборонені на території Росії організації “Правий сектор”, “Тризуб”, “Братство Степана Бандери”, – згадує директорка інформаційного агентства. 

Кримськотатарським ЗМІ російська влада відмовляла у продовженні лінцензій. Так, до прикладу, 31 березня 2015 року своє мовлення припинила радіостанція “Мейдан”, а наступного дня – кримськотатарський телеканал “ATR”.  

Гаяна Юксель обурюється, що російська влада не перереєструвала жіночий кримськотатарський журнал “Ненкенджан”. Ненкеджан – це ім’я доньки хана Тохтамиша Джаніке-ханим. За її словами, російська влада вимагала від редакції видання перекласти власну назву Ненкенджан. 

“Це абсурд, бо власні імена не перекладають. Тому такі проекти перейшли в електронний вимір”, – каже вона. 

За словами голови правління Центру інформації про права людини Тетяни Печончик, за останні три роки зафіксовано 460 випадків тиску на журналістів та порушень свободи слова на Кримському півострові. Вона констатує, що кримськотатарські ЗМІ та окремі журналісти були піддані системному переслідуванню. 

Гаяна Юксель шкодує, що через примусовий виїзд з півострова низка незалежних ЗМІ наразі працює відірвано від ареалу мовлення. Ба навіть більше – доступ до цих ЗМІ через інтернет заблоковано в Криму, каже Тетяна Печончик. 

“Наприклад, в Криму заблоковані інформаційне агентство “Кримські новини”, сайт “15 хвилин” та “АTR”, – розповідає Тетяна Печончик. 

“На півострові майже не залишилося незалежних журналістів. Аби пробити інформаційне ґетто, кримськотатарські активісти часто роблять стріми в соцмережах. Але ж тиснуть і на них. Наприклад, у лютому цього року на п’ять діб заарештували одразу 10 кримських татар за те, що вони прийшли стрімити і підтримати Марлена Мустафаєва, в будинку якого силовики проводили обшук”, – розповідає правозахисниця Тетяна Печончик. 

Крім того, є спроби блокувати поширення інформації через соцмережі. Прикладом є закриття групи “Кримські татари” в “Однокласниках”, в якій було було близько 15 тисяч учасників. 

Гаяна Юксель називає неправдивою тезу Росії, яку та озвучила в Міжнародному суді ООН в Гаазі, що, мовляв, на півострові є понад 80 кримськотатарських та українських ЗМІ. “Кількість національних ЗМІ на півострові різко зменшилась, а не збільшилась. Нічого нового на заміну ручних ЗМІ не було створено. Вони рахують таку кількість ЗМІ за мовами, які медіа вказують у заявці про мовлення”, – розповідає директорка інформаційного агентства. 

“Кримськотатарський народ три сотні років перебуває у майже постійних репресіях. ЗМІ цього народу однозначно виконували і виконують просвітницьку роль. Коли кримських татар позбавляли можливості вивчати рідну мову, то вони її вивчали на шпальтах газет та в листівках. Так само кримськотатарські ЗМІ інформували про практику ісламу. Такі медіа стали способом ідентичності кримськотатарського народу”, – пояснює Еміне Джепар, заступниця міністра інформаційної політики. 

Вона називає контент контрольованих Москвою кримськотатарських ЗМІ пропагандистським, мета якого – посіяти розбрат серед кримськотатарського народу.  

“Такі ЗМІ проводять дискредитаційну кампанію стосовно активістів кримськотатарського народу на материковій Україні. Новинні стрічки починають з бруду на активістів. Постійно у фокусі уваги тримається “неправильна” політика кримськотатарських лідерів”, – розповідає Еміне Джепар. 

Вона зауважує, що з російські ЗМІ намагаються створити у світі імідж кримських татар як радикальних ісламістів. Для цього російські журналісти використовують “справу Хізб ут-Тахрір”. 

“У Росії заборонили Хізб ут-Тахрір, але за роки незалежності України в Криму не було жодного випадку кровопролиття або будь-якої сутички на релігійних підставах. Робота цієї організації ніколи не несла загрози національній безпеці України, втім штучно витягнули цю справу, знайшли під неї людей та засудили їх. Російські ЗМІ постійно розповідають в новинах про ісламський фундаменталізм та екстремізм, штучно прив’язуючи ці меми до кримських татар”, – пояснює вона. 

“Таким чином для світу сьогодні формують нову кримськотатарську ідентичність, в якій кримські татари – не толерантний народ, який ми є насправді і показували це за часи незалежності України, а як радикальний”, – додає вона. 

Правозахисники рекомендують прокуратурі Автономної Республіки Крим порушувати кримінальні провадження та розслідування наступів свободу слова на півострові.

Також вони рекомендують іноземним країнам вводити персональні санкції до людей, які причетні до брутальних порушень свободи слова. Тетяна Печончик нагадала, що у березні 2017 року Центр інформації про права людини спільно з Міністерством інформаційної політики опублікував список душителів свободи слова. 

На її переконання, кардинально змінити ситуацію зі свободою слова на півострові може деокупація півострова та повернення в Крим незалежних журналістів. 

Разом з тим експерти закликають міжнародних журналістів приїжджати на окуповану територію. Еміне Джепар нагадує, що Міністерство інформаційної політики та Державна міграційна служба максимально спростили отримання дозволу на в’їзд до Криму для іноземних журналістів. Тепер такий дозвіл можна отримати за кілька годин.