Рівень включення правозахисних підходів у роботі місцевого самоврядування в Україні є низьким – звіт

Органи місцевого самоврядування відіграють важливу роль у підвищенні рівня обізнаності про права людини в територіальних громадах в Україні, однак низьким є рівень включення в роботу цих органів підходу, пріоритетом у якому є дотримання прав людини.

Про це йдеться у звіті Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи.

Ілюстраційне зображення. Фото: coe.int

Автори звіту оцінювали, як правозахисний підхід включають у роботу на місцевому та регіональному рівнях, а для цього, між іншим, спілкувалися з більш ніж шістьма сотнями українців, які опікуються цими темами.

Нині органи місцевого самоврядування в Україні залучені до поширення інформації про права людини, як-от у співпраці зі школами та іншими закладами освіти, де проводять тренінги та семінари й долучаються до тематичних кампаній. Окрім цього, активно працюють над розв’язанням питань, які безпосередньо впливають на права людини, наприклад залучення молоді до управління й пошуки житла для внутрішніх переселенців та тих, хто повертається з-за кордону й опиняється в складних умовах.

Дослідники кажуть, що, хоча ці заходи фактично є реалізацією міжнародних стандартів прав людини, часто на місцях це не сприймають у такий спосіб.

“De facto ці зусилля суттєво сприяють реалізації та захисту прав людини на місцевому та регіональному рівнях, однак зв’язок між цими заходами та захистом і реалізацією прав людини залишається не досить дослідженим і таким, що не отримав відповідної нормативної регламентації. De jure рівень інтеграції у діяльність органів місцевого самоврядування підходу, що ґрунтується на пріоритеті прав людини, є низьким”, – констатують дослідники. 

Серед проблем, які слід розв’язати, називають відсутність у законодавстві чіткого визначення правозахисної ролі чи відповідних повноважень у місцевого самоврядування. Це створює проблему на стратегічному рівні розв’язання проблем.

Ілюстраційне зображення. Фото: EPA-EFE

Для того щоб вирішити ситуацію, радять внести зміни до Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, яким керуються в роботі в регіонах. Пропонують також більше розповідати органам місцевого самоврядування про важливість їхньої повсякденної роботи на захист прав людини.

“Це зробить зв’язок між їхньою діяльністю та результатами у сфері прав людини більш наочним та дієвим”, – вважають дослідники. 

Окрім цього, серед перешкод, які заважають місцевому самоврядуванню, називають брак юридичної експертизи в міжнародному праві та різноманітні адміністративні обмеження. У цьому переліку згадали й “політичну чутливість дотримання міжнародних стандартів”.

Якщо якісно внести зміни у сфері, то в підсумку сприйняття правозахисної діяльності не має сприйматися людьми як щось далеке від нагальних потреб виживання, особливо в умовах воєнного стану.

“Це особливо актуально для Реєстру збитків”, – додають дослідники. 

Особливу увагу радять звернути на розбудову спроможності громад, тобто навчити людей знаходити проблеми, які заважають громаді досягати цілей. 

“Ці програми мають інтегрувати стандарти прав людини Ради Європи та судову практику, а також бути адаптованими до реалій місцевого самоврядування. Крім того, створення платформ для обміну знаннями між органами місцевого самоврядування сприятиме співпраці, поширенню передового досвіду… і забезпеченню ефективного впровадження підходу, заснованого на пріоритеті прав людини”, – діляться рекомендаціями експерти. 

Органи місцевого самоврядування, на думку дослідників, можуть відігравати вирішальну роль у реалізації та захисті прав людини загалом, а також у післявоєнній відбудові.