РБК-Україна винесли попередження за неетичне висвітлення ветування президентом закону, що дозволяв звільняти з роботи за неповідомлення про контакти в окупації

Комісія журналістської етики (КЖЕ) винесла РБК-Україна та журналісту Дмитру Браславському попередження за порушення пунктів 6, 9 і 15 Кодексу етики українського журналіста.

Про це йдеться у рішенні комісії.

Повідомляється, що комісія отримала скаргу від правозахисниці Олени Луньової на матеріал “Зеленський ветував законопроєкт про звільнення з роботи за колабораціонізм” авторства Дмитра Браславського від 16 травня 2024 року. 

За словами заявниці, заголовок новини “не повною мірою відповідає змісту закону, створює хибне враження, нібито Президент України ветував закон саме через запровадження можливості звільнення працівників за вчинення колабораційної діяльності”.

Авторка звернення вважає, що “заголовок і текст новини вводять читачів в оману, обурюючи їх, створюючи враження, що Президент України підтримує колаборантів і виступає проти їх звільнення з роботи”.

Як пояснює заявниця, коаліція правозахисних організацій закликала президента ветувати прийнятий Верховною Радою Закон “Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо встановлення додаткових підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця та деяких інших питань”. Правозахисні організації переконані, що положення цього закону створюють підстави для утисків та стигматизації людей, які мають родичів і друзів серед мешканців тимчасово окупованих територій (ТОТ), внутрішньо переміщених осіб, людей, які виїхали за кордон у зв’язку зі збройною агресією Росії проти України й зареєстровані на ТОТ.

Заявниця вважає, що зазначений матеріал порушує Кодекс етики українського журналіста – зокрема п. 6 і 9.

Комісія звернулася до редакції РБК-Україна із пропозицією надати свої коментарі стосовно згаданого матеріалу. Відповідь від редакції не надійшла.

Комісія журналістської етики окреслює, що у публікації агентства йдеться про законопроєкт №7731, що встановлював додаткові підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Він зобов’язував працівників, зокрема, надавати інформацію про наявні у них зв’язки з родичами на території держави-агресора або на ТОТ.

Також відповідно до документа, Кабмін міг розробити правила звільнення роботодавцем працівників, якщо розслідування виявило стосовно них факти, що можуть зашкодити підприємству чи країні.

Парламент ухвалив законопроєкт, однак президент наклав вето на документ, розкритикований правозахисниками.

Відповідно до п. 6 Кодексу етики українського журналіста, “повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти та редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіоматеріалів, отриманих від представників загалу, фрилансерів, пресслужб та інших джерел”.

У матеріалі міститься посилання на офіційну сторінку Верховної Ради із карткою законопроєкту, де міститься файл із пропозиціями Президента України від 16 травня 2024 р. Відповідно до пропозицій, питання, які пропонується врегулювати законом, не можуть бути віднесені до компетенції роботодавця. Таким чином, голова держави скористався правом вето і повернув законопроєкт до парламенту.

І хоча автор матеріалу належним чином перевірив отриману з офіційних джерел інформацію та надав посилання на першоджерело в публікації, журналіст не навів аргументів президента проти закону, вказують у КЖЕ. Натомість подав думки двох народних депутатів, які виступали за ухвалення проєкту. Таким чином, аудиторія не отримала повної й обʼєктивної інформації про проблему.

Відповідно до п. 9 Кодексу етики українського журналіста, “факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення”.

У своїй публікації автор кілька разів вживає слова “колабораціонізм” і “колаборанти”.  Ці поняття не містяться в законі, про який ідеться, і є оціночними судженнями самого журналіста.

Автор матеріалу послався на слова народного депутата Тараса Тарасенка, який обґрунтовував необхідність ухвалення законопроєкту. В цитаті депутата не йдеться про колабораціонізм, а лише про “звільнення роботодавцем осіб, якщо розслідування виявило факти, що можуть зашкодити підприємству або країні”. Проте в підводці до цитати журналіст зазначає, що законопроєкт “надає додаткові підстави роботодавцю на підприємствах критичної інфраструктури звільняти робітників за колабораціонізм”.

За Кримінальним кодексом України, колабораціонізм – це злочин, за який настає кримінальна відповідальність. Журналісти не можуть називати громадянина винним у скоєнні злочину доти, доки не набув чинності вирок суду, а поняття “розслідування виявило факти” і “суд визнав громадянина винним” не є тотожними.

У КЖЕ дійшли висновку, що в цьому випадку медіа виявило упередженість та вжило поняття “колаборанти” до тих людей, які не визнані злочинцями.

У КЖЕ також вказують, що в українських медіа слова “колаборант” і “колабораціонізм” часто вживаються не в юридичному, а в побутовому розумінні – для означення тих, хто свідомо допомагає ворогу. Однак у публікації, де йдеться про офіційний документ – законопроєкт – надання цим словам іншого значення, крім юридичного, заплутує читачів.

Чимало інших українських медіа, розповідаючи про законопроєкт, також назвали його “законом про колаборантів”, – що є порушенням п. 9 Кодексу.

Відповідно до пункту 15 Кодексу етики українського журналіста, “ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Вказувати на відповідні ознаки особи (групи людей) слід лише у випадках, коли ця інформація є неодмінною складовою матеріалу. Необхідно утримуватися від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, уникати вживання образливих висловів, ненормативної лексики”.

В публікації наголошується на тому, що закон покликаний покарати “колаборантів”, а також про те, що зʼявляться нові підстави для звільнення працівників стратегічних підприємств, хто має родичів на окупованій території.

Водночас акцент у заголовку і в тексті створює хибне враження, начебто президент підтримує “колаборантів”, а ті, чиї рідні живуть на окупованих територіях, – також потенційні помічники ворога.

У КЖЕ дійшли висновку, що це виглядає як дискримінація цілої групи людей, до яких журналіст формує вороже ставлення, – що є порушенням п. 15 Кодексу.

Комісія з журналістської етики вважає неприйнятним вживання слів “колаборанти” і “колабораціонізм” у побутовому значенні в матеріалах, де йдеться про законопроєкт та про юридичні наслідки правопорушення.

Комісія засудила упереджене та дискримінаційне висвітлення резонансної теми іншими українськими медіа, які винесли в заголовки формулювання “закон про колабораціонізм”.

КЖЕ надала такі рекомендації медійникам під час підготовки критичних публікацій і розслідувань:

• під час підготовки новин користуватися першоджерелами і бути точними в цитуванні;
• чітко відокремлювати факти від суджень та припущень, уникати заангажованості подання інформації;
• подавати обʼєктивну й неупереджену інформацію, висвітлювати позицію тих, хто “за” і хто “проти”;
• уникати узагальнень, не приписувати окремій соціальній групі схильності до порушення закону, не формувати ворожого ставлення до певної категорії громадян;
• усвідомлювати, що назвати злочинцем можна лише людину, стосовно якої набув чинності вирок суду.

Напередодні директорка Інституту масової інформації та членкиня Комісії з журналістської етики Оксана Романюк висловила переконання, що якість оброблення пресрелізів від правоохоронних органів у справах про колабораційну діяльність серед медійників доволі низька.

Під час закритої дискусії правозахисники зауважували, що українські медіа не приділяють досить уваги судовим процесам у справах про співпрацю з ворогом, хоча суди над тими, кого підозрюють у колабораціонізмі, дуже цікавлять суспільство.

Як один з наслідків, почасти інформація про такі судові засідання передруковується переважно з офіційних джерел держорганів та не перевіряється журналістами. Через це, зокрема, людину можуть назвати колаборантом ще до рішення суду, що є порушенням презумпції невинуватості.