Рада ухвалила зміни до Закону “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізацію топонімії”

Верховна Рада ухвалила зміни до Закону “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізацію топонімії”: він визнає злочинною і засуджує російську імперську політику, а також забороняє виготовлення і пропаганду відповідної символіки. 

Інформація про це міститься в картці документа на офіційному парламентському сайті.

Джерело: imounr.org.ua

Зокрема, забороняється надавати географічним обʼєктам, юридичним особам та обʼєктам права власності назви, які уславлюють імперську політику РФ, саму Росію чи її діячів.

Україні потрібна своя історія та цінності, а не вигадані в Москві, йдеться в пояснювальній записці до законопроєкту. Водночас нардепи наголосили, що слідом за декомунізацією має відбутися “деімперіалізація чи деколонізація та повне відновлення української історичнонаціональної топоніміки, спотвореної до невпізнанності та стертої з нашої мапи колишнім тоталітарним режимом”.

На переконання ініціаторів документа, Донбас сильніше за інших залишається наповненим комуністичними та радянсько-російськими назвами. Там досі є вулиці Карла Маркса, Ульянова, Крупської, Дзержинського, Калініна, Менжинського, Рози Люксембург, Пархоменка, Кірова, Свердлова, Якіра, Революційна, Павлика Морозова тощо.

Один з мікрорайонів Луганська називається “селище Косіора”, тобто має ім’я організатора Голодомору 1932–1933 років і масового антиукраїнського терору. Також тут є інші радянські топоніми: тупик Парижської комуни, вулиці Старих більшовиків, Юних піонерів, Червоного Профінтерна, Броненосця “Потьомкін”, вулиця імені ОСО – “Особого совещания при ОГПУ, НКВД и МГБ”, що мало повноваження переглядати рішення військової колегії Верховного суду СРСР, масово в позасудовому порядку ухвалювало остаточні вироки про тюремне ув’язнення, висилку чи страту тисяч безвинних людей”.

Водночас у пояснювальній записці наголошується на тому, що в Україні також є чимало непорозумінь чи хитрощів з перейменуванням. У деяких містах, наприклад, “вцілілими” після декомунізації залишилися вулиці зі старими назвами, просякнутими радянським духом, – Смольна, Аврора, Правди, Правдинська, Іскри.

“Остання досі є в Запоріжжі – і жителі добре розуміють, що не на честь казенного підприємства “Науково-Виробничий Комплекс “Іскра” чи дитячого садка № 186 “Іскра” названа вулиця (адже тоді назва мала б іншу стилістично-топонімічну формулу), а на честь заснованої Леніним у 1900 році газети більшовиків “Искра”… Як і вулиці та проспект Правди в деяких містах, зокрема в Києві, де порахували, що, лише прибравши з назви лапки, відмежувалися від центрального органу комуністичної партії Радянського Союзу газети “Правда”… і наповнили назву новим змістом, начебто новою правдою”, – пишуть автори закону.

Загалом народні депутати вважають, що ухвалений законопроєкт забезпечить зменшення впливу Росії на внутрішню політику України та світогляд українців, створить передумови для унеможливлення агітаційно-пропагандистської діяльності вороже налаштованих до України осіб, прискорить дерадянізацію і дерусифікацію країни, сприятиме зміцнення духу і моралі української нації.

Нагадаємо, що в Україні з 2015 року виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, зокрема у вигляді сувенірної продукції, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік або їхніх фрагментів стало протизаконним.

Нещодавно Мінкульт створив спеціальну Раду з дерусифікації й декомунізації.