Рада прийняла за основу закон про національні спільноти, який є у пакеті вимог ЄС

Комітет Верховної Ради з питань прав людини рекомендує Верховній Раді ухвалити у першому читанні законопроєкт №8224 про національні меншини України попри те, що його різко критикували експерти.

Про це пише “Судово-юридична газета”.

Фото з відкритих джерел

Законопроєктом пропонується встановити, що національна меншина України — це стала група громадян України, які не є етнічними українцями, традиційно проживають на території України, об’єднані спільними етнічними, культурними, історичними, мовними та/або релігійними ознаками, усвідомлюють свою приналежність до неї, виявляють прагнення зберегти й розвивати свою мовну, культурну, релігійну самобутність. 

Стаття 5 ініціативи визначає, що особа, яка належить до національної меншини (спільноти), має також право на:

• самоідентифікацію;
• свободу громадських об’єднань та мирних зібрань;
• свободу вираження поглядів і переконань, думки, слова, совісті та релігії;
• участь у політичному, економічному та соціальному житті;
• використання мови національної меншини (спільноти);
• освіту, зокрема мовами національних меншин (спільнот);
• збереження культурної самобутності національної меншини (спільноти).

Законами України таким особам можуть надаватися інші права та свободи, зокрема право брати участь в політичному та економічному житті, “у тому числі у питаннях, пов’язаних зі збереженням та популяризацією культури, традицій та ідентичності національної меншини (спільноти), до якої вони належать”.

Також пропонується передбачити створення дорадчих органів для розвʼязання питань національних меншин.

Відтак проєкти рішень місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, що стосуються питань, пов’язаних з реалізацією передбачених цим законом прав та свобод осіб, які належать до національних меншин (спільнот), будуть виноситися на обговорення дорадчих органів у разі їх утворення.

Пропозиції та зауваження дорадчих органів мають рекомендаційний характер і є обов’язковими до розгляду відповідними органами та посадовими особами. Місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані повідомити відповідні дорадчі органи про результати розгляду поданих пропозицій у десятиденний строк з дня їх отримання.

Крім цього, законопроєктом закріплюється можливість створення центрів національностей в обласних центрах або визначених населених пунктах коштом державного та/або місцевого бюджетів, для функціонування громадських об’єднань національних меншин (спільнот) на безоплатній основі.

Показово, що законопроєкт був зареєстрований 24 листопада, а вже 29 листопада він отримав добро комітету для розгляду у парламенті, що неймовірно швидко з огляду на традиційну парламентську практику.

Відомо, що законопроєкт різко критикували експерти, зокрема політолог Володимир Кулик та доктор історичних наук Олександр Майборода, насамперед за термінологію, яка не відповідає ні європейським нормам, ні українському законодавству.

Однак, як зазначає у коментарі ZMINA історик та політолог В’ячеслав Ліхачов, цей недолік невдалої термінології відображає головне завдання і головну проблему проєкту – добре звучати, а не щось змінювати.

“Його приймають “для галочки”, для піару, для Євросоюзу, але не для фіксації прав громадян України, що належать до національних меншин та розробки механізмів, за допомогою яких держава має намір гарантувати дотримання цих прав”, – вважає експерт.

Крім того, Ліхачов нагадав, що при ухваленні ще попереднім складом Верховної Ради закону про особливості функціонування української мови як державної передбачалося, що він повинен йти з оновленням законодавства про національні меншини, згідно з якими були б зафіксовані рамки гарантій вільного використання мов національних меншин у громадському просторі.

Єврокомісія та самі представники вітчизняних національних меншин, чекали прийняття нового закону або нової редакції старого, який було ухвалено ще 1992 року.

“Цього року необхідність розробки нового закону вже стала невідкладною. Завершити реформу законодавства щодо національних меншин відповідно до рекомендацій Венеційської комісії стало однією з семи основних вимог, які Україна має виконати насамперед, оскільки “авансом” отримала статус кандидата в ЄС”, – наголосив історик.

Так, за його словами, законодавці не скористалися шансом серйозно підійти до питання та розробити текст, який би відповідав сучасним стандартам, а пішли шляхом найменшого опору.

“Законопроєкт вийшов красивий і беззмістовний. У тексті багато гучних декларативних заяв, проте немає майже жодних конкретних механізмів, які держава зобов’язалася б розробити для того, щоб дати можливість громадянам, які належать до національних меншин, скористатися своїми правами, зокрема правом вільно користуватися у публічній сфері своєю мовою”, – додав Ліхачов.

Насамкінець експерт наголосив, що новий законопроєкт, скоріше, є просто безглуздим ніж справді шкідливим.

Нагадаємо, що 23 червня лідери ЄС затвердили рішення надати Україні та Молдові статус кандидата на вступ. Документ ухвалили на підставі рекомендації ЄК, наданої 17 червня.

Європейська комісія оприлюднила перелік із семи вимог до України. У висновку щодо відповідності нашої країни вимогам для держави-кандидата ЄК запропонувала ЄС право скасовувати цей статус у разі, якщо Україна порушить свої зобов’язання.

Читайте також: Чому термін “національні спільноти” у відповідному законі лише зашкодить нацменшинам в Україні