Публічні журналістки та керівниці медіа найчастіше стають мішенню онлайн-атак – дослідження

Українські медійниці працюють у середовищі швидкої цифровізації та зростаючих ризиків гендерно зумовленого насильства, яке технології, зокрема штучний інтелект, у поєднанні з війною та соціальними вразливостями роблять складнішим і багатовимірнішим. Опитування 119 журналісток показало, що 7% уже стикалися з онлайн-атаками, створеними за допомогою ШІ, а ще 16% спостерігали такі атаки щодо колег. Найчастіше під загрозою опинилися журналістки та керівниці медіа – публічні особи, що представляють роботу своїх редакцій.

Про це йдеться у дослідженні “Коли штучний інтелект стає ворожим: гендерні загрози проти українських журналісток”, проведеному ГО “Жінки в медіа”.

Фото: Міністерство цифрової трансформації України

43% респонденток щотижня стикаються з ШІ-згенерованим контентом, що свідчить про його широку присутність у медійному середовищі. Проте лише 7% зазначили про власний досвід атак, що може свідчити про обмежені масштаби атак або про те, що не всі журналістки можуть розпізнати їх як ШІ-фасилітовані.

Більшість атак відбуваються на фейсбуці – понад 70% випадків. Це пов’язують із тим, що платформа залишається головним простором професійного спілкування журналістів в Україні, а локальна модерація і захист користувачок потребують розвитку.

61% опитаних пройшли навчання з використання ШІ, проте лише 21% редакцій мають офіційні політики щодо його застосування. Ще 35% повідомили, що редакційні політики щодо ШІ наразі обговорюють. Більшість політик зосереджена на етичному створенні контенту та інформуванні аудиторії, але рідко враховує ризики для медійниць, особливо жінок.

Понад половина учасниць (58%) зазначила, що навчальні програми не містили компоненту про онлайн-насильство чи гендерні ризики. 53% проходили тренінги завдяки ініціативам донорів чи громадських організацій, а не редакцій, що підкреслює роль громадських організацій у підтримці професійного розвитку та безпеки медійниць.

Найпоширенішими типами атак є гендерна дезінформація, імітація особи, меметичні кампанії та масові “зграєві” атаки (dogpiling), які мають яскраво виражений гендерний і психологічний характер.

Журналістки, які стикалися з атаками, повідомляли про стрес, тривожність, самоцензуру та тимчасові перерви в роботі. Найчастіше вони зверталися до колег, редакцій або друзів, а не до поліції чи платформ, відчуваючи беззахисність і недовіру до існуючих механізмів реагування.

Серед очікуваної допомоги журналістки називали юридичну підтримку, швидку реакцію платформ, технічні інструменти для виявлення ШІ-контенту та посилення роботи поліції. Вони наголошували на потребі розвивати технічні навички, запровадити механізми відповідальності за ШІ-атаки та покращити реакцію платформ і правоохоронних органів. Це демонструє запит на системні рішення для безпеки жінок у медіа.

Нагадаємо, що українське законодавство не розрізняє таку категорію злочинів, як злочини із застосуванням штучного інтелекту, тож законодавцям слід комплексно підійти до підготовки відповідних змін.