Правозахисники закликали Міносвіти не скасовувати можливості дистанційного навчання для учнів на окупованих територіях

Правозахисники закликали Міністерство науки та освіти України (МОН) зважено підійти до запланованих змін у сфері здобуття середньої освіти в дистанційному порядку. Адже ці зміни призведуть до закриття або скорочення шкіл, які були переміщені та забезпечували дистанційне навчання, зокрема для дітей на окупованих територіях. 

Про це йдеться у заяві громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав осіб, які постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні.

Ілюстративне фото з відкритих джерел

Правозахисники розповідають, що у травні МОН направило зацікавленим сторонам проєкт наказу “Про затвердження порядку та умови здобуття загальної середньої освіти в державних, комунальних закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні”. 

Серед іншого документ зобов’язує школярів зі статусом ВПО для продовження шкільного навчання у дистанційному форматі надати довідку про відрахування з навчального закладу за місцем фактичного проживання або незарахування до нього. Таку довідку можна отримати в разі, якщо у школі по місцю проживання ВПО немає місць для або вони не забезпечують чи припинили забезпечувати здобуття освіти в денній, змішаній формах на відповідному рівні, або освітня діяльність таких закладів освіти призупинена.

У разі неподання довідки учнів з числа ВПО відрахують із закладів, де вони навчались дистанційно, або переведуть до школи за місцем фактичного проживання.

Правозахисники погоджуються з тим, що навчання в денному та змішаному форматі може позитивно вплинути на інтеграцію дітей за новим місцем проживання, сприятиме надолуженню освітніх втрат та розривів. Водночас, на їхню думку, реалізація наказу може мати низку негативних наслідків.

Зокрема, за даними МОН, близько 10 тисяч освітян підлягатимуть звільненню. У заяві наголошується, що ця цифра потребує уточнення та врахування інформації щодо фактичного знаходження  освітян, професійного досвіду тощо. Водночас жодного механізму зі сприяння подальшому працевлаштуванню таких вчителів немає.

Навіть попри наявність вакансій на ринку праці та загальний дефіцит робочих місць у освітній сфері, такі вчителі потребують додаткової підтримки як ВПО: адаптації, допомоги психологічної, з житлом тощо. 

У заяві нагадали, що в листі від 27 травня нинішнього року №1/9367-24 “Про розгляд питання щодо призупинення виплат заробітної плати та простою педагогічним працівникам на тимчасово окупованій території” МОН вимагає від територіальних громад в односторонньому порядку припинити трудові відносини з майже двома тисячами педпрацівників, які за різних обставин залишилися на окупованих територіях, але підтримують постійний зв’язок з адміністрацією свого навчального закладу.

“Таким чином, подібна політика МОН щодо освітян, які постраждали внаслідок повномасштабної війни, є не випадковим, а системним рішенням”, – переконані правозахисники. 

Вони наполягають на тому, що частина таких освітян входить до кадрового резерву працівників для роботи у освітній сфері на деокупованих територіях. Звільнення може бути розцінене як чіткий негативний сигнал для них. 

До уваги слід брати й ризики повернення таких людей на ТОТ, де, з одного боку, окупаційна влада забезпечує фінансові винагороди у вигляді “підйомних” для вчителів, з іншого – становить пряму загрозу життю і здоров’ю осіб.

Ще один з наслідків ухвалення наказу – втрата доступу дітей з ТОТ до української системи освіти. Через переведення дітей ВПО до шкіл за місцем фактичного проживання відбудеться поступове закриття дистанційних шкіл, які були переміщені та забезпечували дистанційне навчання, зокрема для дітей з ТОТ.

Встановити точну кількість дітей, які продовжують навчання в українській системі освіти, перебуваючи на ТОТ, на жаль, неможливо. Такі цифри є змінними, їх збір та узагальнення може становити загрозу життю і здоров’ю дітей та членів їхніх сімей. Однак окремі  школи у комунікації вказували на те, що третина їхніх учнів, які навчаються онлайн, може перебувати на ТОТ.  

Наказ МОН передбачає, що учні на ТОТ зможуть навчатися за індивідуальною формою навчання (відповідно до наказу МОН від 12.01.2016 №8). Однак це не передбачає регулярного проведення занять, натомість учні повинні будуть самостійно опановувати шкільну програму та потім проходити оцінювання. Такий підхід не є прийнятним для учнів на ТОТ, переконані правозахисники.

Також закриття дистанційних шкіл призведе до зміни викладачів, які контактують з учнем та його сім’єю на ТОТ. З огляду на особисту безпеку останнім важливо бути впевненими у людях, з якими контактують. З вчителями переміщених шкіл, де наразі навчаються діти з ТОТ, довірливий зв’язок вже вибудуваний, а з новими він вибудовуватиметься важче та довше, й лише за умови, що батьки будуть готові до такого ризику. 

Також учні на ТОТ втратять можливість опанування українознавчого компоненту, піддаватимуться більшому впливу російської пропаганди на ідентичність та світогляд, оскільки російська шкільна програма, за якою викладають на ТОТ, містить викривлені та недостовірні факти, передбачає україноненависницькі компоненти.

Крім того, діти на ТОТ не зможуть самостійно опанувати українську шкільну програму та успішно пройти оцінювання через відсутність на ТОТ паперових українських підручників, заборону їх використання, а також блокування доступу до українських інтернет-джерел. 

“За повідомленням окремих громад, які є тимчасово окупованими, наприклад, Запорізької області, закриття шкіл, які працюють дистанційно, вже розпочалося”, – йдеться в заяві правозахисників.

Усього станом на червень 2024 року на окупованих українських територіях проживають приблизно 1,6 мільйона українських дітей. Приблизно 615 тисяч із них – шкільного віку. На відміну від окупації у 2014 році, у 2022-му через переміщення шкіл та їх роботу з дітьми на ТОТ Україна має інструмент збереження зв’язків як елемент політики реінтеграції та компонент політики деокупації. Зміни, які наразі запроваджує МОН, роблять таку роботу неможливою, підкреслили автори заяви. 

Також правозахисники наголошують на тому, що частина 1 статті 6 Закону України “Про освіту” передбачає свободу у виборі видів, форм і темпу здобуття освіти, освітньої програми, закладу освіти, інших суб’єктів освітньої діяльності. Частина 2 статті 55 передбачає право батьків обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми освіти.

У разі затвердження проєкту наказу права школярів та їхніх батьків будуть суттєво обмеженими.

У зв’язку з зазначеним вище правозахисники пропонують Міносвіти:

• розробити та затвердити Порядок здобуття загальної середньої освіти в дистанційному порядку окремими групами з числа здобувачів освіти, зокрема дітьми, які перебувають на ТОТ; 
• сформувати мережу переміщених закладів середньої освіти та залучити їх до відновлення освітнього процесу після деокупації з урахуванням переміщених освітян і забезпечення їхніх гарантій;
• забезпечити здобуття загальної середньої освіти дітьми з ТОТ в дистанційному синхронному форматі для збереження зв’язків держави з українськими громадянами в окупації.

Заяву підписали БФ  “Схід SOS”, Українська Гельсінська спілка з прав людини, ГО “Донбас СОС”, ЦГП “Альменда” , Громадський холдинг “Група впливу”, Центр прав людини ZMINA, БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”, ГО “Крим СОС”.

Рішення МОН вплине й на школярів, які перебувають за кордоном

У коментарі ZMINA експертка ГО “Громадський холдинг “Група впливу” Марія Красненко розповіла, що проєкт наказу МОН спрямований на те, щоб якомога більше дітей повернулося до навчання в офлайн-форматі, тобто до відвідування шкіл фізично. Мета міністерства – зменшити цю цифру до 250 тисяч, уточнила експертка.

Одним зі шляхів до цього є визначення, що діти за статусом ВПО мають навчатись за місцем фактичного проживання. Згідно з документом, до першого вересня батьки мають подати заяву на переведення дитини до такої школи.

“Тобто школи з ТОТ, які працюють дистанційно, прицільно закривати не планують. Але наслідком того, що значна кількість дітей з числа ВПО навчатиметься за місцем свого практичного проживання, стане не обов’язково закриття, а й, наприклад, об’єднання шкіл”, – підкреслила правозахисниця.

Таке рішення у разі ухвалення безпосередньо вплине не тільки на дітей зі статусом ВПО, але й на школярів, які перебувають за кордоном, а головне – на тих, хто проживає на тимчасово окупованих територіях.

“Однозначно назвати конкретну цифру дітей, які, перебуваючи в окупації, навчаються дистанційно, ми не можемо. Таку статистику озвучувати небезпечно, оскільки Росія може посилити репресивні заходи. Але таких дітей багато. Тобто ми говоримо не про одну-дві дитини, а про цілий масив школярів на ТОТ, які попри все отримують українську освіту”, – каже Марія.

Вона додала, проєкт наказу МОН не враховує повною мірою інтереси шкіл, які були переміщені, вчителів, яких можуть звільнити, дітей на ТОТ.

Акцент у своїй заяві до МОН правозахисники роблять на тому, що у даному випадку йдеться не лише про якість освіти, а й про український інтерес, оскільки навчальні заклади, які контактують з дітьми в окупації, докладають максимум зусиль для того, щоб зберігалися зв’язки з окупованими територіями, наголосила Марія Красненко.

Про те, як Україна сприяє молоді з ТОТ в отриманні освіти в українських вишах, читайте в матеріалі: “Навчатися в Києві було моєю мрією”: як Україна залучає абітурієнтів з окупованих і прифронтових територій