Правозахисна спільнота просить Зеленського ветувати законопроєкт про множинне громадянство: на які порушення вказують правозахисники?

Коаліція громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, просить президента України ветувати ухвалений 18 червня законопроєкт №11469 “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України”. 

Про це йдеться у зверненні коаліції. 

Рух спротиву у тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим у червні 2025 року провів флешмоб в Криму, вказуючи на примусову паспортизацію на півострові

Цей закон пропонує внесення змін до низки законів, які, як зазначено в пояснювальній записці, ставлять за мету удосконалити правове забезпечення функціонування інституту громадянства в Україні, забезпечити національні інтереси України в питаннях реалізації права на набуття та збереження громадянства України. Серед завдань закону називається “актуалізація правового регулювання питань громадянства України з огляду на необхідність забезпечення національної безпеки та національних інтересів України задля збереження єдності української спільноти, зменшення негативних наслідків демографічної кризи в Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України“.

Правозахисні організації переконані, що попри важливість вдосконалення законодавства у сфері громадянства, запропоновані зміни матимуть негативний вплив на можливість набуття громадянства України для осіб без громадянства. Зміни також можуть призвести до ризику безгромадянства, недокументованих громадян України з тимчасово окупованих територій (ТОТ), біженців, осіб, які потребують додаткового захисту, шукачів захисту та їхніх дітей. Ба більше, закон створює додаткові підстави втрати громадянства. 

У коаліції вказують на необґрунтоване звуження кола осіб, які можуть набути громадянство України. Деякі положення ухваленого Закону щодо набуття громадянства України за народженням і територіальним походженням обмежують коло осіб, які мають на це право. Зокрема, до статті 7 Закону “Про громадянство України” не було внесено положення, яке б гарантувало набуття громадянства України дітьми, народженими на території України, у випадках, коли інакше такі діти стануть особами без громадянства.

Коаліція вказує, що загалом положення прийнятого Закону порушують норми міжнародного права й національного законодавства України.

Правозахисники нагадують, що відповідно до частини 3 статті 22 Конституції , під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу чинних прав і свобод. Конституційний Суд України своїм рішенням у 2018 році №5-р/2018 зазначив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Однак, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. 

У коаліції вказують на статтю 26 Конституції, відповідно до якої іноземці та особи без громадянства, які  перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами й свободами. Вони також мають такі самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 1 Конвенції про скорочення безгромадянства,​​ яка є частиною національного законодавства України, договірна держава надає своє громадянство народженій на її території особі, яка в іншому разі була б апатридом. 

Відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини, яка є частиною національного законодавства України, дитина має бути зареєстрована відразу ж після народження і з моменту народження має право на ім’я і набуття громадянства, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їхнє піклування. 

У вересні 2022 року Комітет ООН із прав дитини повторно наголосив на своїй рекомендації Україні про необхідність внесення змін до законодавства у сфері громадянства, аби спростити доступ до отримання громадянства дітям, якщо в іншому випадку такі діти будуть особами без громадянства.

Правозахисні організації наголошують, що ця рекомендація лишається невиконаною Україною вже понад десять років, а запропоновані законопроєктом зміни лише ускладнюють доступ дітей осіб без громадянства та дітей шукачів захисту до громадянства України.

Якщо закон набере чинності в поточній редакції, діти осіб із додатковим захистом втратять можливість отримати громадянство України за народженням та територіальним походженням. Аналогічно діти осіб, які звернулись із заявою про визнання їх біженцями або особами, що потребують додаткового захисту в Україні можуть втратити право набувати громадянство за територіальним походженням, адже їхні батьки також не вважаються іноземцями, які постійно проживали на території України, відповідно до нової редакції абзацу 10 статті 1 Закону “Про громадянство України”.

Також правозахисники звертають увагу на запровадження новою редакцією статті 8 Закону “Про громадянство України” іспиту з основ Конституції, історії України й іспиту на визначення рівня володіння державною мовою, а також встановлення плати за складання іспитів. Правозахисників непокоїть, що для вразливих категорій населення, які почасти не мають жодної освіти і є неграмотними або малограмотними, суттєво обмежиться можливість бути прийнятими до громадянства України осіб без громадянства. Як відомо, в Україні безгромадянство стосується, зокрема ромів. 

Крім того, у коаліції дійшли висновку, що підстави неприйняття до громадянства України порушують принцип правової визначеності. Закон пропонує скасувати таку підставу неприйняття до громадянства України, як вчинення злочину проти людства чи геноциду. Правозахисні організації назвали цю норму необґрунтованою. 

У законі визначено, що не приймається до громадянства України особа, “яка створює загрозу національним інтересам, національній безпеці, охороні громадського порядку, суверенітету й територіальній цілісності України”.

Правозахисники вважають, що ця підстава сформульована з порушенням принципу правової визначеності, оскільки ані проєкт закону, ані чинне законодавство не містять тлумачення поняття “особи, яка створює загрозу національним інтересам, національній безпеці, охороні громадського порядку, суверенітету й територіальній цілісності України”, не визначає критерії та докази існування “загрози національним інтересам, національній безпеці, охороні громадського порядку, суверенітету й територіальній цілісності України”. Правозахисники вважають, що такі формулювання надають безмежну свободи розсуду в інтерпретації змісту підстав для заборони прийняття особи до громадянства України. 

Правозахисні організації наголошують, що такі положення суперечать принципу верховенства права, передбаченому статтею 9 Конституції і посилаються при цьому на доповіді Венеційської комісії “Про верховенство права”і . У березні 2011 року Венеційська комісія, окреслюючи ключові аспекти верховенства права, дійшла висновку, що рішення з питань юридичних прав мають ґрунтуватися на чітких і зрозумілих нормах закону, а не на волі чи дискреції. 

Поміж іншим правозахисники занепокоєні, що закон загрожує втратою громадянства України для українських громадян, які проживають на ТОТ України. Оновлена редакція статті 19 Закону “Про громадянство України” розширює підстави для втрати громадянства України у разі добровільного набуття громадянства країни-агресора. 

У коаліції нагадують, що українська держава послідовно не визнає громадянства, отриманого на ТОТ України. За даними численних соціологічних досліджень, цю позицію підтримує і українське суспільство. Міжнародні партнери України не визнають документів, виданих в окупації, серед яких і паспорти, що підтверджують належність до громадянства РФ. Утім, країна-агресор продовжує масштабну практику нав’язування власного громадянства на ТОТ України, що є грубим порушенням міжнародного права і кваліфікується як воєнний злочин відповідно до законодавства України.

Іншою підставою для втрати громадянства України є набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно осіб, засуджених в Україні, зокрема, за вчинення злочину проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

У коаліції пояснюють, що позбавлення громадянства фактично стає видом кримінального покарання осіб, які вчинили злочин і це порушує вимоги частини третьої статті 3 та статті 51 КК України. Згідно із цією нормою,  кримінальна протиправність діяння, його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом України, а перелік видів покарань, які можуть бути застосовані, є вичерпним.

При цьому, аналіз практики застосування законодавства щодо злочинів проти основ національної безпеки України, зокрема за колабораціонізм, свідчить про невідповідність положень КК України нормам міжнародного гуманітарного права. Адже наразі до відповідальності можуть бути притягнені і притягаються особи, які забезпечували життєдіяльність на окупованій території – зокрема виконують  медичні, духовні функції та функції організацій цивільної оборони (евакуація, рятувальні роботи, боротьба з пожежами, термінове відновлення роботи необхідних комунальних служб, допомога в збереженні об’єктів, украй необхідних для виживання тощо).

Коаліція розцінює, що потенційно законодавство про колабораційну діяльність може бути застосоване до сотень тисяч українців, які проживають в окупації і очікують на звільнення територій. 

Ще однією підставою втрати громадянства України закон визначає – “встановлення факту участі у збройній агресії проти України з боку держави-агресора, або яка перебуває у збройному конфлікті з Україною чи сприяла (сприяє) вчиненню збройної агресії проти України та/або участі в окупаційній адміністрації РФ на ТОТ України”. 

Читайте також: Стаття про колабораціонізм може порушувати Європейську конвенцію про права людини – правозахисниця УГСПЛ

Коаліція правозахисних організацій закликала президента України ветувати документ і окресилила пропозиції, як можна усунути недоліки у новому законопроєкті.