Правозахисники скаржитимуться до ЄСПЛ на нерозслідування погромів у Лощинівці. Чи можна було цього уникнути?

Українські правозахисники готують скаргу до Європейського суду з прав людини через бездіяльність поліції під час погромів ромських помешкань у Лощинівці та через нерозслідування тих подій. 

Про це Центру інформації про права людини повідомила адвокатка постраждалих ромів Юлія Лісова, яка співпрацює із Центром стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини. 

“Райвідділок поліції в Ізмаїлі та прокуратура Одеської області перетнули межу, після якої з’явилися підстави для звернення до Європейського суду з прав людини. Правоохоронці закривали кримінальне провадження, суд зобов’язував їх поновлювати розслідування, а вони знову закривали справу. Це однозначно говорить щонайменше про відсутність ефективного розслідування в контексті ст. 6 Конвенції з прав людини, і зараз ми готуємо заяву до ЄСПЛ”, – повідомила адвокатка. 

Вона разом із головою Правозахисного ромського центру Володимиром Кондуром домоглася порушення кримінальних проваджень щодо сільського голови Лощинівки та Національної поліції через бездіяльність. 

Лісова нагадала, що розлючений натовп, який 27 серпня розпочав погром ромів у селі, складався зі 180 мешканців. На противагу їм на місце події о 20-й годині направили 10 поліцейських, які слідували за натовпом та гасили підпали. Ще двоє правоохоронців перебували в селі, щоб попередити ромів, аби вони не поверталися туди. Правозахисники звинуватили Національну поліцію Одеської області в тому, що вона не організувала належним чином охорону громадського порядку та прав громадян, у недбалості.

Водночас правозахисники вимагали від слідчих проводити експертизи, які б встановили шкоду від зруйнованого майна. Однак слідчі прокуратури Одеської області вважають, що ці 10 поліцейських зробили все, що змогли, і відмовилися визнавати збитки серед ромських родин. 

“Ми говоримо про моральну шкоду, але вони (слідчі – ред.) не намагаються її встановити, наполягаючи, що вона відсутня, і перекладають на нас тягар доведення, хоча це їхній обов’язок – призначати експертизи. Вони кажуть, що шкоди не встановлено, і закривають кримінальне провадження”, – каже Юлія Лісова і додає, що прокуратура тричі закривала провадження про бездіяльність поліції. В останній постанові слідчий написав, що справа не має судової перспективи. 

У серпні 2018 року Одеський окружний адміністративний суд задовольнив вимоги правозахисників визнати протиправними дії сільського голови Віктора Паскалова. Він підписав рішення про доведення до відома ромів вимоги селян не проживати в селі Лощинівка.

“Представник голови в суді розповів, що спочатку сільського голови не було в Лощинівці. Але коли той повернувся, то перше, куди він пішов, – до сільради, щоб впевнитись, що все з нею гаразд. Для нього головним була сільська рада, а не малолітні діти, які переховувались і яким погрожували вбивством”, – дивується Юлія Лісова.

Водночас адмінсуд в Одесі відмовив позивачам у відшкодуванні завданого морального збитку, не визнавши бездіяльності поліції. На таке рішення суду правозахисники подали апеляційну скаргу. Але поки що апеляційний суд не призначив справу до розгляду.  

Раніше адвокат підозрюваного Андрій Лещенко розповів, що у чоловіка є алібі на момент злочину і ДНК зрізів з-під нігтів постраждалої дівчини належить іншій людині, а не підозрюваному.

“Підозрюваний у цій справі після двох з половиною років досі не визнаний винуватим. Я п’ять років працювала в прокуратурі, підтримуючи обвинувачення. Я знаю: якщо більше двох років суд ніяк не розглянув справу, це говорить про те, що у прокурора немає доказів, аби людину визнати винною в злочині. Два з половиною роки цей чоловік перебуває за ґратами, а семеро ромських родин виселені з Лощинівки разом із малолітніми дітьми”, – розповідає Юлія Лісова. 

Правозахисниця вважає, що атмосфера ненависті в селі триватиме, доки слідство ефективно не розслідує як вбивство дівчинки, так і дії мешканців, які знищували майно ромів.

Вона розповіла, що правозахисникам було нелегко вмовляти потерпілих ромів повідомити поліцію про злочин. За її словами, вони не вірили у справедливість і боялися звертатися до правоохоронних органів.

“Вони очікували від правоохоронців репресій, а не допомоги. У них є відчуття незахищеності і страху перед ними. Роми казали, що бояться райвідділків, що їм там скажуть: “Ах ви ще щось просите. Ми зараз будемо вас перевіряти, чи ви взагалі законно тут живете”, – прокоментувала вона.   

Через те, що місцева влада в Лощинівці не попередила конфлікт, погроми перекинулися на всю країну. У цьому переконаний Ігор Бринош, заступник голови Одеської обласної організації ВГО “Комітет виборців України”. 

Він наголошує, що мова ворожнечі – один з факторів зниження безпеки в громадах, що, у свою чергу, заважає їх повноцінному розвитку.

Правозахисники вважають, що погроми в Лощинівці можна було б попередити, якби в селі регулярно відбувалися зустрічі поліцейських та мешканців у форматі “Кава з поліцейським”, так як це є в Татарбунарах на Одещині. Таке спілкування зменшило б градус напруги в селі. 

Разом з тим правозахисники називають помилкою слідчих розголошення національності підозрюваного у вбивстві дівчинки. Це, на їхнє переконання, також сприяло міжетнічній ворожнечі в селі.  

Ігор Бринош розповідає, що після подій у Лощинівці Комітет виборців України проводив моніторинг ЗМІ стосовно мови ворожнечі. Він відзначає значну роль медіа в поширенні міжетнічної напруги. 

“У прес-службах поліції та прокуратури зараз немає згадок етнічної належності підозрюваних. Але журналісти в пошуках сенсації можуть творити страшні речі. Вони роздмухують конфлікти на рівному місці: замість миротворчості, пошуку того, що об’єднує, пишуть те, що провокує конфлікти. Щоб була безпека в громаді, потрібно займатися профілактикою конфліктів і завжди думати, що ми пишемо й говоримо”, – підсумовує він.

Нагадаємо, 27 серпня 2016 року мешканці села Лощинівка Ізмаїльського району на Одещині розгромили будинки представників ромської меншини після того, як чоловік нібито ромської національності був звинувачений у вбивстві 9-річної дівчинки. Розлючені мешканці села погромили переважно хати людей, які оселилися тут три роки тому. У результаті один дім був підпалений, в інших – пошкоджені меблі та вибиті шибки.

За останні півроку в Україні почастішали напади на ромів. 23 травня на Тернопільщині група молодиків спалила ромський табір.

9 травня в селищі Рудне, поблизу Львова, ромське поселення спалили невідомі. 22 квітня в Києві учасники праворадикальної громадської організації “С14” вигнали ромів з табору на Лисій горі, а також спалили їхні речі та намети.

7 червня представники “Національних дружин” Києва знищили ромський табір, що був розташований у Голосіївському парку. Останній напад на ромський табір у Львові закінчився смертю 23-річного хлопця Давида Папа.